ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ЄС В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У зазначеній науковій статті окреслено проблематику забезпечення взаємодії правоохоронних органів України з країнами ЄС в умовах воєнного стану. Теоретичний і практичний інтерес до вивчення питань правової і воєнної безпеки пов’язаний насамперед із соціально-економічними та геополітичними змінами, що відбулися в усьому світі за останні роки. У сучасних реаліях Україна стикається з багатьма проблемами, розв’язання яких безпосередньо пов’язане з виявленням та аналізом джерел реальних і потенційних загроз для національних інтересів. Метою статті є дослідження окремих форм реалізації взаємодії правоохоронних органів ЄС та України в умовах воєнного стану. Автор доходить висновку, що ефективне функціонування загальноєвропейської співпраці держав у сфері експертно- криміналістичної та оперативно-розшукової діяльності можливе за умови конструктивної та багатопланової співпраці Ради Європи та Європейського Союзу як на інституційному рівні зазначених міжнародних організацій, так і в межах діяльності окремих структур. Практика застосування ордера на арешт як одного з аспектів взаємного визнання рішень судів у кримінальних справах успішно довела, що співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ із питань експертно-криміналістичної та оперативно-розшукової діяльності можлива без гармонізації кримінальних та кримінально-процесуальних законодавств європейських держав, а також без створення модельного загальноєвропейського кримінального кодексу. Успішне застосування європейського ордера на арешт також дало можливість ЄС ще далі просунутися в напрямку взаємного визнання судових рішень – розробити кілька європейських ордерів, серед яких ордери на передачу показань свідків і на розслідування. Європейський ордер на проведення розслідувань є спеціальним механізмом для виконання одного або кількох слідчих заходів у межах розслідування злочинів у державі, що запитується, з метою отримання доказів. Окремі правові інструменти були інтегровані в єдиний нормативний акт, який сприяв процесу кодифікації та прогресивному розвитку міжнародного права та замінив традиційну систему надання правової допомоги в кримінальних справах. Європейський Союз, використовуючи нові законодавчі повноваження у сфері експертно-криміналістичної та оперативно-розшукової діяльності, перейшов до прийняття юридично обов’язкових нормативних актів, які не потребують національних ратифікацій із найбільш актуальних питань забезпечення безпеки та правопорядку на території ЄС.