ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТРОКУ ЯК СУТНІСНОГО СКЛАДНИКА ЗМІСТУ СУБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА

Автор(и)

  • Петро Дмитрович Гуйван

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2022.3.3

Ключові слова:

строк у цивільному праві, юридичний факт, тривалість.

Анотація

Стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання ролі і значення цивільно-правових строків для виникнення та руху правовідношення і дієвості його головного елемента – суб’єктивного права носія. У роботі обстоюється позиція, за якою строки не можна зводити до банального призначення як юридичних фактів, тобто зовнішніх чинників, що надають поштовх для виникнення, зміни або припинення певного правового статусу. Доводиться, що темпоральні характеристики мають неабияке значення для самої реалізації закладених у суб’єктивному праві повноважень. Вони виступають складовою частиною правовідносин і обов’язково притаманні будь-якому суб’єктивному праву, тож строк є його внутрішнім виміром і становить невід’ємний складник змісту права. Підкреслюється, що конкретне правовідношення виникає або припиняється не тому, що в законі є норма, в якій йдеться про початок чи закінчення строку, а тому, що в особи через певні обставини матеріального світу виникла або перестала існувати якась матеріальна потреба. Інакше кажучи, темпоральний прояв не можна вважати юридичним фактом у класичному розумінні останнього, навпаки, сам строк є продуктом впливу тих обставин, з якими закон пов’язує виникнення юридичних наслідків. Дійсно, встановлення строку забезпечує конкретність обсягів матеріального повноваження, визначає початок та закінчення певної дії і у такий спосіб впливає на характер суб’єктивного права. При цьому сплив строку настає внаслідок задіяння диспозиції з появою вказаних у гіпотезі правової норми чинників. Початок чи закінчення строку настають у результаті, як правило, конкретних дій. Скажімо, це може бути укладення договору. Саме договір із встановленням меж права особи і кореспондуючого йому обов’язку за обсягом, якістю та часом існування є тим юридичним фактом, що породжує право сторони правовідношення. Своєю чергою вказані юридичні факти-поштовхи є необхідними та зумовленими законом юридичними підставами, котрі привели в дію або припинили саме право разом з його внутрішньою властивістю – тривалістю. Пропонується внести певні коригування до чинного законодавства у досліджуваній царині, аби досягти визначеності у цьому питанні.

Посилання

Вахонєва Т. Поняття та юридична природа строків (термінів) за новим цивільним зако- нодавством України. Право України. 2003. № 12. С. 40–44.

Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. Москва : Юридическая литература, 1966. 186 с.

Завальний А.М. Методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів : моно- графія. Київ : Вид-во Європейського університету. 2011. 95 с.

Гуйван П.Д. Позовна давність : монографія. Харків : Право, 2012. 446 с.

Гуйван П.Д. Загальна характеристика строків у цивільно-правовому зобов’язанні. Нау- кові праці НУ «Одеська юридична академія». 2021. Т. 28. C. 44–50.

Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. Москва : Наука, 1980. 271 с.

Луць В.В. Строки і терміни у цивільно-правових договорах: окремі аспекти. Право України. 2015. № 4. С. 43–50.

Сучасні проблеми цивільного права та процесу : навчальний посібник / за ред. Ю.М. Жорнокуя і Л.В. Красицької. Харків : Право, 2017. 808 с.

Коструба А.В. Юридичні факти в механізмі правоприпинення цивільних відносин : монографія. Київ : Ін Юре, 2014. 376 с.

Лебедева К.Ю. Исковая давность в системе гражданско-правовых сроков : дисс. … канд. юрид. наук. Томск, 2003. 240 с.

Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. Москва : ЗАО Юстицинформ. 2006. 512 с.

Явор О.А. Подія як юридичний факт у сімейному праві України. Науковий вісник Ужго- родського національного університету. 2015. Серія «Право». Вип. 31 Том 2. С. 31–35.

Печеный О. Срок и просрочка как фундаментальные временные категории в граж- данском праве. Предпринимательство, хозяйство и право. 1999. № 10. С. 55–60.

Луць В.В. Строки в цивільних правовідносинах. Конспекти лекцій зі спецкурсу. Львів : ЛДУ. 1992. С. 108 с.

Спасибо-Фатєєва І.В. Вплив строку на договірне зобов’язання. Мала енциклопедія нотаріуса. 2006. № 1. С. 35–41.

Садовский Г.И. Диалектика мысли. Логика понятий как отражение сущности разви- тия. Минск : Высшая школа, 1982. 310 с. 17. Иоффе О.С. Гражданское право. Избранные труды по гражданскому праву. Москва : Статут, 2000. 777 с.

Боброва Д.В., Луць В.В., Собчак А.А., Шевченко Я.Н. и др. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций. Повышение роли граж- данско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций / отв. ред.: Собчак А.А., Шевченко Я.Н. Киев : Наук. думка, 1988. 262 c.

Вишновецька С.В. Строки у трудовому праві : автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 1996. 19 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-14

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА