CHARACTERISTICS OF CIVIL LEGAL TERM AS AN ESSENTIAL COMPONENT OF THE CONTENT OF SUBJECTIVE LAW

Authors

  • Petro Guyvan

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2022.3.3

Keywords:

term in civil law, legal fact, duration.

Abstract

The article is devoted to the research of the topical issue of the role and significance of civil law terms for the emergence and movement of legal relations and the effectiveness of its main element – the subjective right of the bearer. The paper defends the position according to which the terms cannot be reduced to a banal purpose as legal facts, i.e. external factors that give impetus to the emergence, change or termination of a certain legal status. It is proved that temporal characteristics are of great importance for the realization of the powers inherent in subjective law. They are an integral part of the legal relationship and are necessarily inherent in any subjective right, so the term is its internal dimension and is an integral part of the content of law. It is emphasized that a specific legal relationship arises or terminates not because there is a rule in the law, which refers to the beginning or end of the term, but because a person due to certain circumstances of the material world has or ceased to have any material need. In other words, the temporal manifestation cannot be considered a legal fact in the classical sense of the latter, on the contrary, the term itself is a product of the influence of the circumstances with which the law associates the occurrence of legal consequences. Indeed, the establishment of a term ensures the specificity of the scope of substantive authority, determines the beginning and end of a particular action and thus affects the nature of subjective law. In this case, the expiration of the term occurs due to the use of the disposition with the appearance of the factors specified in the hypothesis of the legal norm. The beginning or end of the term occurs as a result, usually of specific actions. Let’s say it can be a contract. It is the contract with the establishment of the limits of the right of the person and the corresponding obligation in terms of scope, quality and time of existence is the legal fact that gives rise to the right of the party to the legal relationship. In turn, the specified legal facts-impulses are necessary and conditioned by the law the legal bases which have put into action or terminated the right together with its internal property – duration. It is proposed to make some adjustments to the current legislation in the study area in order to achieve certainty in this matter.

References

Вахонєва Т. Поняття та юридична природа строків (термінів) за новим цивільним зако- нодавством України. Право України. 2003. № 12. С. 40–44.

Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. Москва : Юридическая литература, 1966. 186 с.

Завальний А.М. Методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів : моно- графія. Київ : Вид-во Європейського університету. 2011. 95 с.

Гуйван П.Д. Позовна давність : монографія. Харків : Право, 2012. 446 с.

Гуйван П.Д. Загальна характеристика строків у цивільно-правовому зобов’язанні. Нау- кові праці НУ «Одеська юридична академія». 2021. Т. 28. C. 44–50.

Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории права и государства. Москва : Наука, 1980. 271 с.

Луць В.В. Строки і терміни у цивільно-правових договорах: окремі аспекти. Право України. 2015. № 4. С. 43–50.

Сучасні проблеми цивільного права та процесу : навчальний посібник / за ред. Ю.М. Жорнокуя і Л.В. Красицької. Харків : Право, 2017. 808 с.

Коструба А.В. Юридичні факти в механізмі правоприпинення цивільних відносин : монографія. Київ : Ін Юре, 2014. 376 с.

Лебедева К.Ю. Исковая давность в системе гражданско-правовых сроков : дисс. … канд. юрид. наук. Томск, 2003. 240 с.

Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. Москва : ЗАО Юстицинформ. 2006. 512 с.

Явор О.А. Подія як юридичний факт у сімейному праві України. Науковий вісник Ужго- родського національного університету. 2015. Серія «Право». Вип. 31 Том 2. С. 31–35.

Печеный О. Срок и просрочка как фундаментальные временные категории в граж- данском праве. Предпринимательство, хозяйство и право. 1999. № 10. С. 55–60.

Луць В.В. Строки в цивільних правовідносинах. Конспекти лекцій зі спецкурсу. Львів : ЛДУ. 1992. С. 108 с.

Спасибо-Фатєєва І.В. Вплив строку на договірне зобов’язання. Мала енциклопедія нотаріуса. 2006. № 1. С. 35–41.

Садовский Г.И. Диалектика мысли. Логика понятий как отражение сущности разви- тия. Минск : Высшая школа, 1982. 310 с. 17. Иоффе О.С. Гражданское право. Избранные труды по гражданскому праву. Москва : Статут, 2000. 777 с.

Боброва Д.В., Луць В.В., Собчак А.А., Шевченко Я.Н. и др. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций. Повышение роли граж- данско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций / отв. ред.: Собчак А.А., Шевченко Я.Н. Киев : Наук. думка, 1988. 262 c.

Вишновецька С.В. Строки у трудовому праві : автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 1996. 19 с.

Published

2022-09-14

Issue

Section

TOPICAL ISSUES OF PRIVATE LAW