ПРОБЛЕМИ РОЗГЛЯДУ СУДАМИ СПРАВ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Анотація

У статті визначено та проаналізовано міжнародне й національне правове регулювання, яке повинні застосовувати суди України при вирішенні спорів, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав. Запропоновано визначення позбавлен- ня батьківських прав як інституту сімейного права, який передбачає судовий захист прав та інтересів дитини й міру сімейно-правової відповідальності батьків (усиновителів), які не виконують усі чи окремі батьківські обов’язки, покладені на них Сімейним кодексом та іншим законодавством України, у вигляді виняткових вичерпних заходів впливу на винних осіб. Проаналізовано підстави для позбавлення батьківських прав, які подані в ч. 1 ст. 164 СК України, і відзначено, що цей перелік є вичерпним, хоча і з використанням оціночних понять – «поважна причина», «ухиляються», «жорстоко», які належить оцінити суду. Проте жодні інші обставини, наприклад, аморальна поведінка матері або батька, чи зловживання правами, чи інші, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав. Для позбавлен- ня батьківських прав достатньо однієї з передбачених підстав, хоча на практиці можливе поєднання декількох підстав. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти й обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Відзначено, що сьогодні немає достатніх підстав для виділення сімейно-правової відпо- відальності як самостійного виду юридичної відповідальності, оскільки фактично немає пра- вових санкцій, які не охоплювалися б адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою відповідальністю. Тому батьки при позбавленні їх батьківських прав несуть адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність. Запропоновано доповнити ЦК України статтею 1183-1 у редакції, що передбачає зобов’я- зання батьків відшкодувати шкоду, завдану дитині, щодо якої вони були позбавлені бать- ківських прав, коли їхні дії були виражені в ухиленні їх від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, у жорстокому поводженні з дитиною, в експлуатації дитини, у примушен- ні до жебракування та бродяжництва, у засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, а також в інших випадках, коли дитині було завдано шкоди.