ДОКТРИНА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ПОВОЄННОГО ПЕРІОДУ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

Анотація

Статтю присвячено обгрунтуванню необхідності оновлення питань, присвячених формуванню доктрини національної безпеки і оборони України в умовах воєнної агресії Росії та повоєнного відновлення України. На основі ретроспективного аналізу подано минулий досвід України із формування стратегічних документів національної безпеки і оборони. Детальне коротко, середнє та довгострокове планування національної безпеки і оборони держави пов’язане із потребою визначення пріоритетів, завдань, засобів та способів забезпечення національної безпеки і оборони шляхом пошуку балансу між існуючими та потенційними загрозами та фінансово-економічними можливостями держави. Напрацювання доктрини національної безпеки і оборони дозволить створити методологічну основу нормотворчої діяльності, стратегічного планування, розбудови структури сил і засобів національної безпеки і оборони, сприятиме подальшій інтеграції України в євроатлантичний простір. Виокремлено керівні документи національної безпеки і оборони України: 1) концепція (провідний задум); 2) доктрина (теорія, система принципів, поглядів, настанов); 3) стратегія (конкретні рішення, цілі). Формування стратегії національної безпеки і оборони відбувається через механізм керування ризиками виникнення таких загроз. При формуванні власної системи зовнішніх та внутрішніх загроз держава закладає потенційні інструменти їх усунення та подолання, виходячи насамперед із національних інтересів, які охоплюють потреби українського народу у збереженні та розвитку української державності та національних цінностей. Від правильності їх вибору залежить й воєнна організація країни через розбудову відповідних державних органів, військових формувань, діяльність яких безпосередньо спрямована на захист національних інтересів. Наведене потребує опрацювання та закріплення на доктринальному рівні з метою підготовки нової Стратегії національної безпеки і оборони України повоєнного періоду. З цією метою вітчизнана наукова думка уже сьогодні повинна піднімати важливі питання як стратегічного, так і оперативного значення з метою формування дієвої доктрини національної безпеки та оборони країни. Без систематичного розроблення та ґрунтовного осмислення цього комплексу проблем неможливо окреслити й запропонувати оптимальні засади державної політики в цій сфері.