ОБ’ЄКТ ДОВІРЧОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ

Анотація

Статтю присвячено визначенню специфіки об’єктів забезпечувальних довірчих правовідносин за чинним законодавством України. Зокрема, зроблено висновок про те, що в силу актуальних тенденцій до розширення об’єктів права власності за рахунок включення до їх спектру не лише речей як речово-просторових субстанцій, а й нематеріальних об’єктів у вигляді майнових прав та бездокументарних цінних паперів, які, своєю чергою, охоплюються категорією «майно», є достатні підстави для включення до об’єктів довірчих забезпечувальних правовідносин не лише рухомих та нерухомих речей, а й цінних паперів і майнових прав, що належать довірчому засновнику на праві власності, за умови, що вони можуть бути відчужені і на них може бути звернене стягнення. На користь цього висновку свідчить і те, що як майнові права, так і цінні папери наділені майновою цінністю та міновою вартістю, які обумовлюють їх оборотоздатність та можливість переходу права власності на них від довірчого засновника до довірчого власника. Висловлено застереження, що важливою передумовою для можливості майнових прав бути об’єктом забезпечувальної довірчої власності є те, що ним можуть бути лише ті майнові права, реалізація яких матиме своїм наслідком перетворення їх на матеріалізовані блага, наприклад, грошові кошти чи річ у її традиційному розумінні. Обґрунтовано необхідність внесення відповідних змін до ЦК України в частині деталізації об’єкта довірчої власності за аналогією з предметом застави, що сприятиме чіткому розумінню об’єкта довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором і запобіганню необґрунтованому його звуженню, у тому числі, з боку органів державної влади. Виокремлено особливості правового режиму об’єктів забезпечувальних довірчих правовідносин. Доведено, що основними характеристиками об’єкта довірчої власності є висока ліквідність, неспоживність та індивідуальна визначеність.