ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено проблематику забезпечення права людини на безпечне довкілля як одного із основоположних прав людини. Автором проаналізовано законодавство, яким регулюється досліджуване право, окрема увага присвячена новелам законодавства, зокрема, щодо системи державного моніторингу, введено поняття «спостереження за станом довкілля», що безумовно є позитивним положенням і сприятиме покращенню у сфері забезпечення прав людини на безпечне довкілля. Охарактеризовано діяльність уповноважених осіб, що здійснюють діяльність по забезпеченню прав людини на безпечне довкілля. У статті дано авторське визначення поняття забезпечення прав людини на безпечне довкілля як систему нормативно-правових актів та інституцій, за допомогою яких закріплюється в законодавчих актах та гарантується право на безпечне довкілля, здійснюється реалізація людиною цього права, та передбачена відповідальність за його порушення. Розкрито поняття «безпечне» стосовно довкілля, виокремлено ознаки права на безпечне довкілля. Поняття «безпечне» стосовно довкілля може означати такий його стан, в якому можна забезпечити умови для гідного життя і здоров’я людини. Під безпечними умовами розуміється такий стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину. Проаналізовано гарантії забезпечення екологічних прав громадян та заходи екологічної безпеки. Зауважено на таких проблемах, як «безпечність» стосовно довкілля в умовах воєнного стану, на необхідності набуття чинності та введення в дію до закінчення воєнного стану положень Закону № 2973-IX, щодо системи державного моніторингу та введення спостереження на територіях, що не належать до так званих «гарячих точок», проблемним є також питання фінансування заходів щодо охорони довкілля у зв’язку з війною та пріоритетністю виділення коштів на національну безпеку та оборону держави.