ЮВЕНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2023.3.4Ключові слова:
ювенальна відповідальність, правовий статус, неповнолітня особа, відповідальність, правова поведінка.Анотація
Робота присвячена теоретичному обґрунтуванню інституту ювенальної відповідальності у загальнотеоретичній конструкції юридичної відповідальності, з’ясуванню та дослідженню її ознак. Доведено необхідність удосконалення специфічного правового статусу дитині, шляхом закріплення ювенальної відповідальності як невід’ємної складової тріади правового статусу (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність). Наголошено, що такий процес не може обмежуватись суто встановленням прав та обов’язків неповнолітнього суб’єкта, а й включати закріплення відповідних гарантій. Виокремлення ювенальної відповідальності як специфічного виду юридичної відповідальності з її комплексним характером та специфічною методологією, має гарантувати належне дотримання прав дитини в Україні. Теоретичне обґрунтування ювенальної відповідальності має проводитись з обов’язковим виділенням у її структурі позитивного та негативного аспектів. Встановлення позитивної ювенальної відповідальності має стимулювати неповнолітніх до дотримання правових норм, тим самими запобігаючи їх подальшому входженню до делінквентних груп. Сформовано ознаки ювенальної відповідальності, до яких запропоновано віднести: 1) сприяння ресоціалізації дитини у суспільстві; 2) виховний характер; 3) застосування і виконання не тільки державними органами, але й іншими соціальними суб’єктами, уповноваженими на те державою; 4) не репресивний захід впливу у відповідь на протиправну поведінку, а спосіб переконання про неприпустимість продовження таких дій; 5) застосування державними та недержавними інституціями; 6) відсутність негативних наслідків. Запропоновано визначення поняття ювенальної відповідальності, під якою розуміється комплексний інститут реагування державних та недержавних суб’єктів владних повноважень на деліктну поведінку дитини (неповнолітньої особи) із застосуванням заходів переконання та примусу з метою формування у неї правової культури та правової свідомості. Зроблено висновок про готовність суспільства та держави та повного визначення правового статусу дитини, шляхом впровадження інституту ювенальної відповідальності. Вбачається, що виокремлення ювенальної відповідальності як специфічного виду юридичної відповідальності з її комплексним характером та специфічною методологією, має гарантувати належне дотримання прав дитини в Україні.
Посилання
Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. Київ : Юрінком Інтер, 2006. 688 с. 2. Болсунова О.М. Аксіологія юридичної відповідальності. Часопис Київського університету права. 2010. № 2. С. 62–65.
Крестовська Н. Ювенальне право України: підстави виокремлення галузі. Право України. 2008. № 8. С. 36–40.
Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні : проєкт. URL: https://www.viaduk.com/clients/vs.nsf/0/69F43B16511091D2C325701A001DCD49?Ope nDocument&CollapseView&RestrictToCategory=69F43B16511091D2C325701A001DCD49&Co unt=500& (дата звернення 29.07.2023).
Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні : Указ Президента України від 24.05.2011 № 597/2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/ 2011#Text (дата звернення 30.07.2023).
Крестовська Н. Ювенальна відповідальність: до постановки проблеми. Актуальні проблеми держави і права. 2004. Вип. 22. С. 31–35.
Butts J., Hoffman D., Buck J. Teen Courts in the United States: A Profile of Current Programs Office of Juvenile Justice and Delinquency Prevention Fact Sheet. 1999. № 18. URL: https:// www.ojp.gov/pdffiles1/ojjdp/fs99118.pdf (дата звернення 28.07.2023).
Опацький Р.М. Юридична природа ювенального правопорядку. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 5. С. 28–31. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/ view/270149/265501 (дата звернення 30.07.2023).