РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГО МЕДИЧНОГО ПРАВА У ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

Анотація

У пропонованій статті обговорено проблеми історичного розвитку медико-суспільних відносин та норм медичного права у європейських державах епохи Середньовіччя та Відродження. Мета цієї роботи полягає у ретроспективному огляді суспільних відносин, наукової доктрини та правових актів, що зумовили розвиток медичного права за часів епох Середньовіччя та Ренесансу; виявлення їх закономірностей, особливостей та діалектичних зв’язків; виокремлення відносин у галузі медицини, котрі в силу своєї суспільної значущості потребували та потребують правового урегулювання, зокрема і за рахунок норм трудового права; напрацювання авторських висновків та окреслення перспективних напрямків подальшої наукової розвідки. Методологія дослідження базується на загальних наукових методах, таких як аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, і емпіричних методах. Матеріали дослідження складають рідкісні видання та сучасні джерела за період з 1872 по 2022 роки. Зокрема, зроблено висновок, що згадані відносини були врегульовані нормами трудового, кримінального та адміністративного права, що створювало собою медико-правову тріаду у означеній сфері. Встановлено, що у епоху Середьновіччя та Відродження зберігав актуальність також медико-правовий парадокс, оскільки трудове право як самостійна галузь не визнається науковою доктриною для того проміжку часу. Наведене призводить до певних сумнівів у аксіоматиці формаційного критерію суспільного розвитку та правильності підходів у визначенні часу набуття самостійного статусу галуззю трудового права. Зроблено висновок, що середньовічне медичне право у Європі базувалось на принципах цехового розподілу, класовості, а його бурхливий розвиток у епоху Відродження був опо- середкований ускладненням промислового виробництва, появою мануфактур та новим розподілом праці.