ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У науковій статті здійснено комплексний і ґрунтовний аналіз специфіки інституту доказування в цивільному процесі України в умовах правового режиму воєнного стану. Дослідження зосереджено на викликах, що постають перед правосуддям, коли традиційні, усталені роками механізми збору, подання та судової оцінки доказів зазнають істотних перешкод або стають об’єктивно неможливими. Активні воєнні дії спричинили не лише руйнування будівель судів і адміністративних установ, але й масову втрату паперових архівів, знищення оригіналів документів, тимчасове обмеження доступу до державних реєстрів і критичний розрив логістичних і комунікаційних зв’язків. Усе це часто унеможливлює одержання класичних письмових доказів, на яких раніше ґрунтувалася більшість судових рішень. У таких екстраординарних умовах вітчизняна судова система стикається з нагальною необхідністю зберігати дію фундаментальних процесуальних принципів, закріплених у статтях 76–89 Цивільного процесуального кодексу України (зокрема, змагальності сторін та верховенства права), водночас гнучко адаптувати їх до об’єктивних обставин війни. Особлива увага в роботі приділяється феномену електронних доказів: цифровим документам, електронному листуванню в месенджерах, фото- та відеоматеріалам, скриншотам вебсторінок та іншим даним, які трансформуються з допоміжних засобів у ключові джерела інформації. Авторами детально проаналізовано складні питання їхньої належності, допустимості, достовірності та технічної автентичності. У результаті проведеного аналізу сучасної практики Верховного Суду варто відзначити впровадження менш формалізованих методів оцінювання цифрових доказів. Їх доцільно розглядати в комплексі, а не ізольовано, оскільки окремі елементи не забезпечують повного розуміння ситуації. У період воєнного стану ці підходи ще не набули жорсткої нормативної фіксації. Натомість акцент зміщується на механізми забезпечення доказів та відновлення матеріалів судових справ, які зазнали втрат. Саме ці інструменти виявляються найбільш ефективними для протидії наслідкам руйнувань, забезпечують реальну функціональність судового процесу в суспільстві, а не його ілюзорність. На особливу увагу в дослідженні заслуговує проблема процесуальних строків. Центральне питання полягає в доведенні поважності причин їх пропуску через форс-мажорні обставини, а також у технічних аспектах, як-от верифікація автентичності електронних записів без постійного звернення до складних та інвазивних експертиз. У роботі обґрунтовується необхідність оновлення нормативного регулювання електронних доказів, зокрема із чіткішими технічними критеріями їх перевірки. Загальний висновок дослідження вказує на те, що без концептуальної реформи системи доказування в умовах воєнного стану неможливо гарантувати доступ до правосуддя. Потрібно досягти балансу між строгою процесуальною формою та реальними можливостями сторін у поточних обставинах.