ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ВІЙСЬКОВИХ НАСИЛЬНИЦЬКИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2025.5.17Ключові слова:
прокурор, процесуальне керівництво, кримінальне провадження, військові насильницькі кримінальні правопорушенняАнотація
У статті досліджено окремі аспекти здійснення процесуального керівництва прокурора у кримінальних провадженнях щодо військових насильницьких кримінальних правопорушень. Враховуючи, що одним із ключових суб’єктів кримінального провадження є прокурор, його кримінальна процесуальна діяльність знаходить своє відображення через різні функції органів прокуратури на різних стадіях кримінального процесу. Визначено, що особливості реалізації процесуального керівництва залежать від виду кримінального правопорушення щодо якого відбувається провадження. Встановлено, що здійснення процесуального керівництва прокурора у кримінальних провадженнях щодо військових насильницьких кримінальних правопорушень пов’язане із встановленням усіх елементів предмету доказування. Доказування події вчинення військового злочину вимагає доведення за допомогою усіх можливих слідчих розшукових та негласних слідчих (розшукових) дій вчинення саме діянь, передбачених певними диспозиціями статей ХІХ КК України. Водночас, вказано на необхідність процесуальному керівнику звертати особливу увагу на розмежування таких понять як «військовий злочин» «злочин, вчинений військовослужбовцем», а також «воєнний злочин».Наголошено, що характерною особливістю досліджуваних кримінальних правопорушень є спосіб вчинення – насильницький. Таке насильство може бути як фізичне, так і психічне. Акцентовано увагу на тому, що процесуальний керівник зобов’язаний перевірити чи встановлено під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо насильницьких військових злочинів усі дані щодо особи військовослужбовця, військовозобов’язаного чи резервіста, а також форму вини, мотив, мету такої злочинної діяльності. Крім цього, важливим є перевірка даних щодо визначення виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Посилання
Вакулик О. Насильство як спосіб вчинення злочинів проти правосуддя. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 274–278.
Гловюк І.В. Кримінально-процесуальні функції: теоретико-методологічні засади і практика реалізації : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09. Одеса, 2015. 602 с.
Гуня І. І. Види насильства у кримінальному праві. Форум права. 2014. № 2. С. 99–103.
Драгоненко А. Поняття та ознаки воєнних злочинів у міжнародному кримінальному праві. Наукові записки. Серія: Право. Вип.12. 2022. С. 151–157.
Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. (дата звернення 10.09.2025).
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення 15.09.2025).
Морозюк Н., Собко Г. Військові насильницькі кримінальні правопорушення в Україні, проблематика їх класифікації та кодифікації. Південноукраїнський правничий часопис. 2022. № 4 (ч. 2). С. 84–88.
Назарук О. Криміналістичне забезпечення діяльності прокурора у кримінальному провадженні. Історико-правовий часопис. 2018. № 1 (11). С. 127–131.
Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#Text. (дата звернення 21.09.2025).
Римський статут Міжнародного кримінального суду, від 17.07.1998 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text. (дата звернення 10.09.2025).
Чича Р.П. Реалізація даних про особу обвинуваченого у процесуальних рішеннях слідчого. Харків : СПДФО, 2012., 224 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


