ГЕНЕЗИС ДЕКЛАРУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Анотація

У статті розглянуто генезис декларування недостовірної інформації як правове явище та його становлення в національному законодавстві. Проаналізовано соціально-політичні причини та правові передумови, які послугували підставою для виникнення та подальшого утвердження цієї норми. Окрему увагу авторка приділила дослідженню наукових праць учених у галузі кримінального права та кримінології, які обґрунтовували доцільність криміналізації «декларування недостовірної інформації» шляхом внесення відповідної норми до Кримінального кодексу України.Авторка здійснила комплексний аналіз рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, яким було виключено ст. 366-1 КК України на підставі Закону України від. 04.12.2020 № 1074-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».Авторка аналізує наукові позиції, які викладені в роботах визнаних науковців, зокрема К.П. Задоя та А.А. Возню., які досліджували це питання, що не можна вважати доведеною неконституційність норми про декларування недостовірної інформації з огляду на відсутність необхідних аргументів у відповідному рішенні Конституційного Суду України. Авторка також доходить висновку, що правова аргументація суду є суперечливою та не досить вмотивованою, що поставило під сумнів ефективність конституційного контролю як інституту. Таке рішення Конституційного Суду України викликало конституційну кризу в Україні, що мало негативні наслідки щодо довіри населення до законодавчої та судової гілок влади.