СИСТЕМИ РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ В КРАЇНАХ ЄС: ПОШУК БАЛАНСУ МІЖ МОНІТОРИНГОМ ТА САМОДІАГНОСТИКОЮ І ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті охарактеризовано національні підходи до систем раннього попередження неплатоспроможності країн-членів Європейського Союзу на виконання положень Директиви (ЄС) 2019/1023. Порівняльно-правовий аналіз проведено з метою виявлення закономірностей функціонування цих систем та визначення оптимальних шляхів їх імплементації в правову систему України, враховуючи її євроінтеграційні зобов’язання та виклики воєнного і повоєнного періодів.Дослідження ґрунтується на аналізі законодавства та практик 21 країни-члена ЄС, які представляють різні правові сім’ї та рівні економічного розвитку. Застосований критерій диференціації систем за рівнем державного втручання дозволив виокремити два основні підходи: інтегровані системи з проактивним державним моніторингом, що поєднують централізований цифровий аналіз фінансових даних (зокрема, податкових, соціальних реєстрів) та розгалужену інфраструктуру, залучення спеціалізованих установ (торгових палат, судових палат у справах підприємств, державних агенцій) для надання конфіденційної консультаційної підтримки та сприяння бізнесу на ранній стадії (наприклад, Бельгія, Італія, Франція); системи, що закцентовані на самодіагностиці та корпоративній відповідальності, де ініціатива та обов’язок раннього виявлення криз покладається на менеджмент компаній та їхніх професійних радників, а держава з мінімальним втручанням забезпечує інфраструктуру підтримки та сприяє створенню інструментів для самооцінки (наприклад, Німеччина, Данія, Іспанія).Виявлено закономірність, за якою успішність функціонування системи корелює не стільки з технічною досконалістю цифрових платформ, скільки з історико-економічним контекстом та рівнем підприємницької культури. Для низки країн Центральної та Східної Європи характерний розрив між законодавчим транспонуванням Директиви (ЄС) 2019/1023 та фактичною реалізацією передбачених механізмів, що пояснюється спадщиною державоцентричної моделі та браком ефективної взаємодії між бізнесом і державою.Для України оптимальним є поетапний підхід до побудови системи раннього попередження, що має розпочинатися зі створення інформаційного порталу з інструментами самодіагностики та проведення освітніх кампаній для подолання культурних бар’єрів і стигматизації банкрутства. Наголошено на необхідності диференціації критеріїв та інструментів для МСП, а також запровадження спеціальних режимів для бізнесу, що постраждав від воєнної агресії.