РОЗШИРЕННЯ ПІДСТАВ АУДІО-, ВІДЕОКОНТРОЛЮ ОСОБИ ДО ПОСТАНОВЛЕННЯ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2025.4.18Ключові слова:
КПК України, аудіо- та відеоконтроль, негласні слідчі дії, невідкладність, слідчий суддя, прокурор, пропорційність, національна безпека, судовий контроль, права людиниАнотація
Актуальна проблема обмеженості правового регулювання проведення аудіо- та відеоконтролю особи в українському кримінальному процесі полягає в тому, що чинна редакція ст. 250 КПК України не дозволяє правоохоронцям в екстрених ситуаціях негайно застосувати ці ефективні засоби отримання доказів без попередньої ухвали слідчого судді.Це створює правову колізію: важливі слідчі (розшукові) дії допустимі за погодженням прокурора лише коли йдеться про контроль пересування або передачі інформації, але виключають аудіо- та відеофіксацію навіть за наявності загрози життю чи знищення доказів.Мета дослідження полягає в аналізі прогалин чинного порядку, порівняльно-правовому вивченні досвіду Франції, Німеччини та Італії та практики Європейського суду з прав людини, а також у розробці проєкту законодавчих змін до ст. 250 КПК для запровадження механізму екстреного аудіо- та відеоконтролю особи за санкцією прокурора з подальшим зверненням до суду.У статті проаналізовано положення ст. 258 та 260 КПК України, зроблено висновок про необхідність розширити перелік негласних слідчих (розшукових) дій, які можуть проводитися без судового рішення в умовах невідкладності. Науковий огляд підтвердив, що вітчизняні дослідники (О.А. Білічак, М.Л. Грібов, Д.Й. Никифорчук і В.І. Василинчук) підтримують потребу гнучких процедур санкціонування. Досвід зарубіжних країн демонструє, що за чіткого законодавчого регулювання, обмежених строків дії, обов’язкової фіксації мотивів і наступного судового контролю можливе поєднання оперативності та захисту прав людини. Запропонована модель передбачає: – санкцію прокурора на аудіо- та відеоконтроль за наявності прямої загрози; – обов’язкове звернення до слідчого судді протягом 24 годин; – детальне документування підстав і строків; – нерухомість доказів у разі судової відмови.Реалізація змін до ст. 250 КПК України забезпечить своєчасне реагування на терористичні або тяжкі злочини, водночас збережеться баланс між національною безпекою та правом на приватність відповідно до європейських стандартів.
Посилання
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.
Білічак О.А. Правове регулювання негласних слідчих (розшукових) дій. Право і суспільство. 2015. № 5-2 / 2015. С. 181–187.
Грібов М.Л. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо особи за її згодою. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 1 (106). С. 87–95.
Никифорчук Д.Й., Василинчук В.І. Удосконалення нормативно-правового забезпечення щодо проведення оперативно-розшукових заходів та НСРД. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2018. № 1. С. 67–75.
Code de procédure pénale (France). Version consolidée au 01 janvier 2023.
Gesetz zur Beschränkung des Brief-, Post- und Fernmeldegeheimnisses (Artikel 10-Gesetz – G-10) vom 13. August 1968.
Codice di procedura penale (Italia). Aggiornato al 2023.
European Court of Human Rights. Case of Klass and Others v. Germany (Application No. 5029/71), Judgment of 6 September 1978.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


