ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗУМІННЯ ШЛЮБУ ЯК ДОГОВОРУ

Анотація

У статті систематизовано доктринальні підходи до розуміння поняття шлюбу в модерний період, що дало змогу виявити еволюцію наукових поглядів від традиційного інституційного підходу до більш гнучкої договірної концепції. Обґрунтовано, що в сучасній правовій доктрині відбувається поступовий перехід від розуміння шлюбу як виключно статусних відносин до визнання його договірних ознак, хоч і з певними обмеженнями публічно-правового характеру.Запропоновано комплексний підхід до розуміння шлюбу як інституту, що поєднує статусні та договірні елементи, при цьому договірна природа проявляється на етапах укладення та припинення шлюбу, а статусна – під час існування шлюбних правовідносин.Обґрунтовано, що договірний характер шлюбу проявляється в: а) добровільності укладення; б) необхідності досягнення згоди щодо всіх істотних умов; в) можливості саморегулювання майнових відносин; г) можливості припинення за волевиявленням сторін.Аргументовано, що шлюб відповідає основним ознакам договору (добровільність, взаємна згода, спрямованість на виникнення прав та обов’язків), однак має певні специфічні особливості, зокрема: а) особливий суб’єктний склад; б) особистий характер відносин; в) особливий предмет регулювання; г) наявність імперативних обмежень договірної свободи.Установлено, що шлюбний договір відрізняється від класичних цивільно-правових договорів такими ознаками: а) особливий суб’єктний склад; б) спеціальна правоздатність; в) особлива сфера регулювання; г) обмеження договірної свободи імперативними нормами сімейного законодавства.Обґрунтовано, що укладення шлюбного договору призводить до таких правових наслідків у контексті прав та обов’язків подружжя, як: а) зміна законного режиму майна подружжя на договірний; б) індивідуалізація майнових прав та обов’язків; в) можливість передбачити наслідки розірвання шлюбу; г) підвищення правової визначеності майнових відносин.Систематизовано основні правові наслідки визнання договірної природи шлюбу: а) розширення автономії волі подружжя щодо регулювання майнових відносин; б) можливість саморегулювання відносин через укладення шлюбного договору; в) спрощення процедури припинення шлюбу за взаємною згодою; г) необхідність дотримання принципу добросовісності при здійсненні прав та виконанні обов’язків подружжя.