СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті визначено сутність та особливості систематизації законодавства України як складової правотворчої діяльності. Встановлено, що в умовах кількісного збільшення нормативного матеріалу актуальною сьогодні є проблема впорядкування й систематизації законодавства України з метою забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин, досягнення внутрішньої єдності правових норм, приведення його у відповідність із законодавством Європейського Союзу, адже законодавство не може функціонувати належним чином, якщо воно не є взаємоузгодженою системою, складові частини якої характеризуються тісними взаємозв’язками та ієрархічною будовою. Обґрунтовано, що така властивість законодавства як системність характеризує не лише організованість системи нормативно-правових актів (їх нормативно-правових приписів), визначаючи горизонтальні (координаційні) та вертикальні (субординаційні) взаємозв’язки між нормативно-правовими актами (їх складовими), а, в першу чергу, передбачає цілісність правового регулювання тих чи інших суспільних відносин. Відповідно, знання техніко-юридичних методів досягнення системності законодавства в процесі нормотворчої діяльності органів державної влади, має надзвичайно важливе значення для забезпечення якості законодавства та, як наслідок, його ефективності. У результаті систематизації законодавство стає більш зручним і доступним для користування, сприяє зміцненню законності в регулюванні суспільних відносин. Встановлено, що ознаками систематизації законодавства є те, що вона: 1) являє собою упорядкування нормативно-правових актів різного ієрархічного рівня; 2) стосується нормативних документів у певній сфері суспільних відносин; 3) здійснюється з метою забезпечення ефективного застосування нормативних приписів у правозастосовчій діяльності. З урахуванням відповідних ознак під систематизацією законодавства запропоновано розуміти нормотворчу та / або техніко-юридичну діяльність загальних або спеціальних суб’єктів з метою упорядкування наявних правових приписів, які містяться у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах України, для забезпечення формування ефективної системи законодавства. Зроблено висновок, що у процесі систематизації законодавства України важливим є: здійснення правового моніторингу, тобто аналізу нормативно-правових актів на предмет виявлення в них дублювань, колізій, прогалин; приведення законодавства згідно з нормами проектувальної техніки до належного стану з мінімальним використанням бланкетних та відсильних норм; імплементація норм міжнародних нормативно-правових актів з урахуванням сучасних реалій; новелізація законодавства на основі поєднання теоретичних та практичних надбань та позитивного європейського досвіду.