ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДПИС ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ АДВОКАТА ПРИ ОТРИМАННІ ДОКАЗІВ У СПРАВАХ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ: ПРАВОВІ КОЛІЗІЇ ТА ПРАКТИКА

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу проблем, що виникають при застосуванні електронного підпису адвокатами під час реалізації їхніх професійних повноважень, зокрема, щодо отримання доказів, необхідних для ведення справ про розірвання шлюбу. Особливу увагу приділено труднощам, які виникають при зверненні до органів державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) з метою отримання дублікатів документів, зокрема свідоцтв про шлюб, на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного в електронній формі та підписаного кваліфікованим електронним підписом (КЕП).Актуальність теми дослідження зумовлена кількома факторами: стрімкими процесами цифровізації правосуддя та суспільних відносин загалом; необхідністю забезпечення ефективного та безперешкодного доступу до правосуддя для всіх громадян; а також особливими викликами, спричиненими воєнним станом в Україні, коли значна кількість клієнтів адвокатів перебуває за кордоном або є внутрішньо переміщеними особами, що ускладнює традиційні способи взаємодії та отримання документів. У статті детально досліджується чинне правове регулювання використання електронних довірчих послуг та електронного документообігу в Україні. Окрема увага приділяється презумпції відповідності КЕП власноручному підпису та юридичній силі електронних документів, підписаних КЕП. Центральною частиною дослідження є аналіз правових колізій, що виникають між нормами законодавства вищої юридичної сили (законами України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, що регулюють діяльність органів ДРАЦС. Розкривається проблема відмови органів ДРАЦС визнавати договори про надання правової допомоги, укладені в електронній формі та підписані КЕП, як підставу для видачі дублікатів документів. Така практика створює штучні бар’єри для адвокатів та їхніх клієнтів, нівелюючи переваги електронного документообігу. Також висвітлюються проблеми судової практики щодо прийняття електронних доказів та підтвердження повноважень адвоката в цивільному процесі, аналізується позиція Верховного Суду щодо неприпустимості надмірного формалізму. На основі проведеного аналізу обґрунтовується нагальна необхідність удосконалення нормативного регулювання та практики застосування електронного підпису адвокатами. Формулюються конкретні пропозиції щодо внесення змін до Правил ДРАЦС, розробки технічних механізмів перевірки КЕП, видання роз’яснень Міністерством юстиції України, а також розвитку цифрової інфраструктури та формування прогресивної судової практики. Метою цих заходів є забезпечення ефективної реалізації прав адвокатів та їх клієнтів на отримання правової допомоги та доступ до правосуддя в умовах цифрової трансформації.