АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Стаття присвячена поняттю та ознакам апеляційного провадження як певної самостій- ної процедури господарського судочинства, яка виникає як наступна за розглядом справи у першій інстанції та направлена на перегляд її судових актів. Для апеляційного проваджен- ня притаманним є спеціальний суб’єктний склад, насамперед, окрема самостійна судова інстанція – апеляційні господарські суди, перелік яких визначений Указом Президента Укра- їни, що суперечить Закону України «Про судоустрій та статус суддів», адже суд створюєть- ся виключно законом. Міжнародно-правове забезпечення апеляційного провадження було підставою його визначення у нормах вітчизняного господарського процесуального законо- давства.Як правова категорія термін «апеляційне провадження» є комплексним узагальнюючим поняттям, який можливо розглядати як форму господарського судочинства, його стадію та процедуру.Суттю апеляції є перегляд, який можливий тільки при наявності судових актів суду пер- шої інстанції, які не вступили в законну силу, тобто, це залежна процедура, яка виникає тільки після відповідного первинного розгляду справи та його документально-оформленого результату. Також, саме у можливості подання нових доказів у суді апеляційної інстанції, що є важливою ознакою апеляційного провадження, й міститься мотивація, яка спонукає зацікавлених осіб звернутися з апеляційною скаргою у порядку оскарження до відповідно- го суду. Представляється за доцільне визначити в ГПК України повну та неповну апеляцію, та першу як процедуру апеляційного провадження, за яким апеляційний господарський суд у повному обсязі переглядає справу за правилами позовного провадження та непо- вну апеляцію, у разі застосування якої відповідна судова установа здійснює розгляд вимог у рамках поданої апеляційної скарги.