ОСОБА, ЯКІЙ ВІДОМОСТІ БУЛИ ДОВІРЕНІ АБО СТАЛИ ВІДОМІ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИКОНАННЯМ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 330 КК УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів теорії кримінального права та практики правозастосування в частині спеціального суб’єкта передачі або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яким є особа, котрій відповідні відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Зокрема, в межах дослідження проаналізовано низку складів кримінальних правопорушень, які містять тотожну або подібну конструкцію на позначення спеціального суб’єкта, виявлено їхні спільні та відмінні ознаки. Крім того, значна увага приділена розмежуванню таких близьких за змістом понять, як «відомості, що були довірені особі» та «відомості, що стали відомі особі»; «службові обов’язки» та «професійні обов’язки» тощо. Окрема увага приділена характеристиці поняття «службові обов’язки» з точку зору кримінального права та його взаємозв’язку з поняттям «службова особа», наведено позиції представників науки кримінального права, які по-різному трактують взаємозв’язок даних понять, та зроблено висновок, що в розумінні статті 330 КК України «особа, якій відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків» необов’язково має бути службовою особою в розумінні статті 18 КК України, що підтверджено також і судовою практикою. На основі проведеного дослідження авторкою констатовано, що категорія «особа, якій відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків», вжита в чинній редакції статті 330 КК України, є надто неконкретною і залишає коло таких суб’єктів надміру широким, у зв’язку з чим нею підтримуються ті дослідники, які пропонують відмовитись від даної конструкції як обов’язкового елемента складу досліджуваного кримінального правопорушення.