ПРИНЦИП «ЕСТОПЕЛЬ» ЯК ЕЛЕМЕНТ КОНВАЛІДАЦІЇ НЕДІЙСНИХ ПРАВОЧИНІВ

Анотація

У статті досліджено поняття доктрини «естопель», яка відіграє одне з провідних місць у процедурі «зцілення» недійсних правочинів з огляду на її прояв у принципі добросовісності – однієї із засад цивільного законодавства. Актуальність наукового дослідження полягає у відсутності нормативної інтерпретації як принципу «естопель», так і поняття «конвалідації» недійсних правочинів, що зумовлює необхідність зосередити особливу увагу на синергії цих двох правових категорій. У дослідженні розглянуто наукові позиції вчених та судову практику з метою з’ясування можливості та доцільності застосування принципу «естопель» у процесі конвалідації недійсного правочину. З цієї позиції автором поділяється думка, що принцип «естопель» при конвалідації недійсних правочинів використовується у матеріальному та процесуальному вимірі: дотримання принципу добросовісності та заборона зловживання процесуальними правами. Встановлено, що доктрина «естопель» у її поєднанні з конвалідацією недійсних правочинів – це принцип, який забороняє учаснику правочину посилатися на підстави недійсності, якщо при укладенні правочину та прийнятті його до виконання всі дії або бездіяльність (мовчання) сторони свідчать на користь правомірності та дійсності правочину, що випливає із засад добросовісності. Автор дійшов висновку, що використання доктрини «естопель» при конвалідації недійсних правочинів покликане не допустити спростування дійсності з ціллю отримання учасниками правомірних результатів від укладеного правочину. З огляду на те, що українському законодавству невідомий термін «естопель», запропоновано вживати дану доктрину у її міжнародно-правовому означенні, що розуміється як римська максима venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).