ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЖИТЛОВИХ ПРАВ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню деяких аспектів правової природи способів захисту права приватної власності на житло. Зокрема, встановлено, що при визначенні поняття способу захисту права власності на житло слід виходити, по-перше, із його матеріально-правової природи, яка передбачає можливість застосування до порушника суб’єктивного права тих чи інших заходів примусового впливу, а по-друге, із лексичного значення способу як категорії, що відображає не просто дію, а специфічність здійснення цієї дії, допустимий та ефективний правовий прийом, який дозволяє досягнути бажаного для власника правового результату – відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності на житло, а також усунення загрози такого порушення. Наголошено, що наукові підходи, пов’язані з необхідністю законодавчого чи договірного закріплення способів захисту, є дещо обмеженими та не відповідають актуальному стану правового регулювання у цій сфері. Констатовано, що законодавчий відхід від принципу numerus clausus способів захисту суб’єктивних цивільних прав, у тому числі, й права власності на житло, не є абсолютним, а закріплена у положеннях ч. 2 ст. 5 ЦПК України потенційна можливість застосування законодавчо незакріплених способів захисту характеризується здебільшого декларативністю, адже ускладнена необхідністю дотримання цілої низки умов, серед яких: 1) незакріпленість в законі чи договорі ефективного способу захисту права власності на житло; 2) правомірний характеру; 3) прийняття судом рішення про їх застосування, виходячи із власного розсуду. Виловлено позицію, що у будь-якому випадку, виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 5 ЦПК України, яка закріплює можливість захистити суб’єктивне цивільне право способом, що не передбачений законом, незалежно від складності реалізації цієї можливості на практиці, є достатні правові підстави для перегляду та зміни усталеної в цивілістиці позиції щодо необхідності обмеження спектру способів захисту суб’єктивних цивільних прав, у тому числі права власності на житло, їх закріпленості законом чи договором, у частині включення до нього й тих способів, які не знаходять свого відображення у положеннях чинного законодавства та не суперечать йому.