КАРАНТИННІ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ ЯК ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено огляду питань гарантій забезпечення права особи на охорону здоров’я в Україні. Розглянуто карантинні і протиепідемічні заходи як гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я. Акцентується увага на тому, що протиепідеміологічна кампанія, яка була запущена на початку 2020 року з метою боротьби з поширенням пандемії COVID-19, суттєво змінила адміністративно-правовий механізм, що гарантує право людини на охорону здоров'я. В цій ситуації спостерігаються обмеження у реалізації цього та інших прав і свобод, а також велика кількість маніпуляцій, порушень правил та зловживань ситуацією. Підкреслюється необхідність юридичних гарантій полягає у забезпеченні повної реалізації прав та свобод людини й громадянина. Ці юридичні гарантії залежать від соціально-політичних, духовних та інших процесів, що відбуваються в країні на різних етапах її історичного розвитку. Вони визнають і закріплюють права та свободи людини й громадянина у Конституції України та інших нормативних актах держави, і забезпечують їх реалізацію через діяльність державних органів, суспільно-політичних організацій та осіб, що обіймають посади. Наголошується, що у вітчизняному законодавстві з питань охорони здоров'я немає положень, які б давали суб'єктам цих правовідносин більше можливостей для самостійності та розвитку підприємницької активності. Робиться висновок, що українські громадяни неактивно захищають свої права у суді та рідко звертаються до правоохоронних органів, щоб повідомити про порушення їх прав у сфері охорони здоров'я. У той же час, парламентський контроль, здійснюваний Уповноваженим з прав людини, виявився найефективнішим. Тому для покращення адміністративно-правових гарантій у досліджуваній сфері необхідно: зміцнити економічні гарантії; встановити постійний контроль над реалізацією державних програм, що забезпечують ліки, протези та інші засоби; впровадити громадський контроль у цій сфері; підвищити прозорість інформації про діяльність Міністерства охорони здоров'я України та інше. Більшість європейських країн, де передбачена можливість обмеження права на охорону здоров'я, встановили чіткі критерії і вимоги до законів, які вводять такі обмеження. Якщо обставини надзвичайні або воєнні, то підстави для їх запровадження регламентуються у конституціях. Українське конституційне законодавство використовує традиційний підхід, який є загальноприйнятним для міжнародного та європейського права. Згідно з ним обмеження конституційного права особи може бути допустиме лише тоді, коли таке обмеження призводить до усунення більш серйозної загрози, ніж неможливість реалізації відповідного права.