НОРМОТВОРЧІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ПИТАНЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН НА КОРИСТУВАННЯ ПРИРОДНИМИ ОБ’ЄКТАМИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено з’ясування сфери застосування нормативно-правових актів насамперед з метою адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на користування природними об’єктами права власності народу України та формулювання шляхів удосконалення нормативно-правового регулювання нормотворчих повноважень органів місцевого самоврядування. У статті проаналізовано низку повноважень органів місцевого самоврядування, закріплених на нормативно-правовому рівні, з метою визначення інструментів діяльності публічної адміністрації, які мають використовуватись для їх реалізації. А саме, коротко приділено увагу публічним завданням з: 1) прийняття рішень про організацію чи оголошення територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; 2) встановлення правил загального водокористування. Проведено детальне вивчення повноважень з: 1) прийняття рішень про затвердження переліку видів природних ресурсів тваринного і рослинного світу, що не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними, мають особливу цінність або перебувають під загрозою зникнення, та підлягають особливій охороні на території відповідної ради; 2) встановлення місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді. У висновках до статті підсумовано, що органи місцевого самоврядування наділені низкою повноважень, реалізація яких потребує прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Зауважено, що стан нормативно-правового забезпечення здійснення ними нормотворчих повноважень перебуває на незадовільному рівні, що виражається у численних прогалинах, неузгодженості між нормативно-правовими актами, відсутності визначення інструментів діяльності, необхідних для виконання повноважень (зокрема, які з них реалізуються шляхом видання підзаконних нормативно-правових актів), а також у неузгодженості повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади центрального та місцевого рівнів. Наголошено на тому, що вирішення окреслених проблем має стати одним з нагальних завдань, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян, закріпленого ст. 13 Конституції України, та оптимізацію механізму публічного адміністрування загалом. Зазначено, що способами виправлення перерахованих недоліків нормативно-правового регулювання є насамперед внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, які полягатимуть у заповненні прогалин та виправленні допущених колізій.