ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНУ НЕДІЙСНИМ: ЧИ ПОТРІБНІ ЗМІНИ?
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2023.1.5Ключові слова:
наслідки недійсності правочину, реституція, кондикціяАнотація
У статті автор дає оцінку теперішнього стану правового регулювання цивільно-правових наслідків визнання правочину недійсним, критикує існування в Цивільному кодексі України таких правових наслідків недійсності правочину, як відшкодування збитків та моральної шкоди. Автор здійснює аналіз історичного розвитку правового регулювання наслідків недійсності правочинів у правовій системі Української РСР та України, а також огляд правових наслідків недійсності правочинів згідно із цивільними кодексами іноземних держав (Німеччини, Австрії, Італії, Нідерландів тощо). У статті здійснено порівняння правил реституції і кондикції залежно від їх правової природи, призначення та в контексті визначення правових наслідків недійсного правочину. Автор, спираючись на сучасне правове регулювання, обстоює думку про те, що кондикція, як і відшкодування винною стороною правочину іншій стороні збитків та моральної шкоди, може застосовуватися як цивільно-правовий наслідок визнання правочину недійсним лише як додаткова до реституції вимога, така, що має субсидіарний характер. Це може бути застосоване в тих випадках, коли реституція не забезпечує повне відновлення порушеного права сторони правочину. Також зроблено висновок про те, що в судовій практиці випадки поєднання реституції та відшкодування збитків і моральної шкоди, так само як поєднання реституції і кондикції, трапляються нечасто, причиною чого є громіздкість запропонованої законодавцем конструкції та її непереконлива логіка. Автор акцентує на тому, що варто замислитися над справжньою метою реституції, якою є повернення сторін правочину до первісного правового стану у зв’язку з визнанням правочину недійсним, в основу якої покладено ідею про недопустимість отримання благ без правової підстави, та робить висновок, що повернення майна у зв’язку з тим, що правова підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, є класичним завданням кондикції. Унаслідок проведеного дослідження автор обґрунтовує доцільність запровадження в Україні кондикції як правового наслідку визнання правочину недійсним.
Посилання
Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. 6-те вид., перероб. і доп. Київ : Юрінком Інтер, 2019. Т. 1. 752 с.
Давидова І.В. Особливості двосторонньої реституції як наслідку визнання правочину недійсним за цивільним законодавством України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2013. Вип. 23. Ч. І. Т. 1. С. 186–189.
Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540-VI / Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text.
Цивільний кодекс Української РСР від 16 грудня 1922 р. / Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки URL: https://yurist-online.org/laws/codes/ex/civilnyi_kodeks_usrr_1922.pdf.
Ваштарева Є.А. Кондикція і реституція у римському праві. Проблеми законності. 2017. Вип. 139. С. 95–104.
Чингаева Б.К. Институт реституции в современных европейских правовых системах. Недействительные сделки в гражданском праве : материалы международной научно-практической конференции в рамках ежегодных цивилистических чтений, посвященной 75-летию профессора Рольфа Книпера, г. Алматы, 19–20 мая 2016 г. / отв. ред. М.К. Сулейменов. Алматы : НИИ частного права, 2017. С. 279–285.
Гражданское уложение Германии: вводный закон к Гражданскому уложению / пер. с нем. В. Бергманн ; сост., науч. ред. В. Бергманн и др. 3-е изд., перераб. Москва : Волтерс Клувер, 2008. 896 с.
Всеобщий гражданский кодекс Австрии / пер. с нем. С.С. Маслова. Москва : Инфотропик Медиа, 2011. 272 с.
Швейцарский обязательственный закон. Федеральный закон о дополнении Швейцарского гражданского кодекса (Часть пятая: Обязательственный закон) от 30 марта 1911 г. (по состоянию на 1 марта 2012 г.) / пер. с нем., франц. Н.И. Гайдаенко Шер, М. Шер. Москва : Инфортропик Медиа, 2012. 576 с.
Гражданский кодекс Греции 1940 г. Международное частное право: иностранное законодательство. Москва : Статут, 2001. Кн. 1 : Общие принципы. Гл. 2 : Международное частное право. С. 289–292.
Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. с франц. В.Н. Захватаева. Москва : Инфотропик Медиа, 2012. 624 с.
Модельные правила европейского частного права / пер. с англ. ; науч. ред. Н.Ю. Рассказова. Москва : Статут, 2013. 989 с.
Гражданский кодекс Российской Федерации : федеральный закон от 30 ноября 1994 г. № 51-ФЗ / Государственная Дума. URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_5142/.
Гражданский кодекс Республики Беларусь : закон от 7 декабря 1998 г. № 218-З / Национальное собрание Республики Беларусь. URL: https://kodeksy-by.com/grazhdanskij_kodeks_rb.htm.
Гражданский кодекс Республики Казахстан : Кодекс Республики Казахстан от 27 декабря 1994 г. № 268-XIII / Верховный Совет Республики Казахстан. URL: https://adilet.zan.kz/rus/docs/K940001000_.
Гражданский кодекс Азербайджанской Республики : Закон Азербайджанской Республики от 28 декабря 1999 г. № 779-IQ / Национальное собрание Азербайджана. URL: https://continent-online.com/Document/?doc_id=30420111.
Гражданский кодекс Республики Молдова : закон от 6 июня 2002 г. № 1107-XV / Парламент Республики Молдова. URL: https://continent-online.com/Document/?doc_id=30397878#pos=6;-140.
Москалюк Н.Б. Теоретичні та практичні проблеми права державної власності та його реалізації. Тернопіль : ВПЦ «Економічна думка ТНЕУ», 2020. 352 с.
Рекодифікація цивільного законодавства України: виклики часу : монографія / за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. 2-ге вид., доп. та перероб. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. 908 с.
