ДЕТЕРМІНАЦІЯ СВОБОДИ ВОЛІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ ЄС ТА УКРАЇНИ

Анотація

У статті проаналізовано детермінацію свободи волі в цивільному праві ЄС та України. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах євроінтеграції України необхідно з’ясувати подібності і відмінності детермінації свободи волі в цивільному праві ЄС та України. Це уможливить гармонізацію українського законодавства з міжнародними вимогами, а більш глибоке розуміння проблематики буде актуальним для імплементації норм європейського права. У статті наведено приклади прояву теорії свободи волі в нормах законодавства країн – членів ЄС та України. Зроблено висновок, що, обравши природно-правову модель як вектор розвитку національного права, законодавець передбачив обов’язковість розуміння свободи волі як базису принципів цивільного права. Свободу волі слід визнати такою само фундаментальною ідеєю, як й інші принципи цивільного права. У статі приділено увагу взаємозв’язку свободи волі і принципів цивільного права ЄС та України. Проголошено, що принципи цивільного права країн – членів ЄС мають свої подібності та відмінності. Зазвичай виокремлюють сім принципів цивільного права ЄС: 1) принцип «обрамленої» автономії (The Principle of “Framed” Autonomy); 2) принцип захисту слабкої сторони (The Principle of Protection of the Weaker Party); 3) принцип недискримінації (The Principle of Non- Discrimination ); 4) принцип ефективності (The Principle of Effectiveness); 5) принцип рівноваги (The Principle of Balancing); 6) принцип пропорційності (The Principle of Proportionality); 7) принцип сумлінності та заборона зловживання правами (An Emerging Principle of Good Faith and of a Prohibition of Abuse of Rights). Автор наголошує, що проблематика свободи волі посідає центральне місце в цивільному праві ЄС та України. Водночас у законодавстві не детерміновано це поняття, через що доцільно закріпити в цивільному законодавстві авторське визначення свободи волі як здатності людини усвідомлено, вільно та самостійно ухвалювати та реалізовувати рішення щодо участі в цивільних правовідносинах через вчинення дій або бездіяльності, розпорядження суб’єктивними цивільними правами та виконання обов’язків, а також можливості нести правову відповідальність за них.