ПРИНЦИП РОЗУМНОСТІ В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Анотація

Стаття присвячена розкриттю правової природи принципу розумності та його місце у системі принципів цивільного процесу, відштовхуючись від дослідження підходів до системи принципів цивільного процесу, їх класифікації та диференціації. Констатовано, що нині принцип розумності цивільного процесу не виокремлюється вченими процесуалістами як основоположний чи провідний, хоча займає чільне місць в системі принципів й належить до конституційних, адже проявляється перш за все в розумних строках розгляду справи судом (п. 7 ч. 2 ст. 129 Основного Закону України). Крім того, його можна назвати і конвенційним принципом процесуальної діяльності. Доведено, що матеріально-правова концепція змістовним чином впливає на розкриття динаміки реалізації принципу розумності в цивільному процесі. Встановлено, що нині законодавець використовує поняття «розумність» серед іншого при: 1) встановленні процесуальних строків; 2) застереженні про застосування судового розсуду під час встановлення процесуальних дій судді; 3) при визначенні розміру компенсації за фактичну втрату часу, та 4) в разі законодавчого закріплення сумнівів судді при обранні норми права, яка має застосовуватися під час розгляду справи судом. Доведено, що принцип розумності співвідноситься із принципом законності, як принципом цивільного судочинства. У цьому контексті розумність і законність є взаємопов'язаними поняттями, взаємоз'язок між якими полягає у використанні законодавцем вимоги розумності як способу встановлення меж свободи розсуду учасників цивільного процесу, та, перш за все, суду. Незважаючи на взаємодію цих принципів, кожен із них залишається самостійним за значенням і роллю принципом цивільного судочинства. Керуючись принципом верховенства права і застосовуючи принцип законності, суддя обирає і застосовує конкретну норму права, тобто визначає як саме мають бути врегульовані ті чи інші суспільні відносини, від аналізує законодавчо визначене правило поведінки (норму права). У цивільному процесі, який характеризується найбільш широким застосування аналогії закону і аналогії права (а також субсидіарного застосування норм ЦПК України, яку інколи називають процесуальною аналогією). Найчастіше окремо взята норма права не може повністю відобразити той істинний сенс, який законодавець хотів донести до правозастосувачів, чимало положень нормативних актів утворюють єдину ідею саме у взаємозв'язку. І тільки принцип розумності, застосовуваний суддею в конкретному випадку, може слугувати засобом пізнання ідеї законодавця у всій повноті і відображати правильну практичну дію права.