РЕЛЯЦІЙНА ТЕХНІКА ГЕРМАНА ДАУБЕНШПЕКА ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті йдеться про оригінальну навчальну інтердисциплінарну методику опрацювання правової справи (реляційну техніку), яка знайшла свій класичний вираз у посібнику Германа Даубеншпека (1831–1915) «Referat, Votum und Urtheil: eine Anleitung für praktische Juristen im Vorbereitungsdienst», перше видання якого мало місце у 1884 в Берліні у видавництві Vahlen, нараховуючи 154 сторінки, а останнє – 35 зі змінами і доповненнями, продовжене іншими редакторами, 514 сторінок – у 2013 році. Метою статті є опис і критичний аналіз згаданої в попередньому абзаці реляційної техніки у світлі двох основних – за Робертом Алексі – форм правозастосування, а саме з погляду субсумції і зважування. У нашій роботі розглядаються три питання: по-перше, передісторія та історія видань пра- ці Г. Даубеншпека, її структура й окремі особливості. Зокрема, констатується, що реляційна техніка складається в судовій діяльності приблизно з 1500 року, а в останні 14 десятиліть вона була актуальною в кайзерівській Німеччині, Веймарській республіці, в націонал-соці- алістичний період та післявоєнний період і є такою в наші дні в рамках двоступеневої юри- дичної освіти Німеччини. По-друге, питання про філологічну і субсумційну природу оригінальної реляційної техніки Г. Даубеншпека. Зокрема, констатується, що експертний та судовий стилі опрацювання пра- вової справи (як методологічні та матеріально-правові аспекти реляційної техніки) є, власне кажучи, двома можливими способами юридичного і логічного аналізу застосування норм, які належним чином виражені в чинному законодавстві, тобто так званих закритих норм. По-третє, щодо делібераційного потенціалу згаданої техніки. Тут йдеться про ті питання, які не можуть бути вирішенні на основі субсумції, тобто про застосування шляхом зважуван- ня відкритих правових норм. У підсумку констатовано, що згадана реляційна техніка може бути реципована в юри- дичній навчальній практиці України (з відповідною адаптацією і розвитком, які мають пряме відношення до основних форм правозастосування). Її найкраще розроблені аспекти спи- раються на логічну структуру субсумції, тобто підведення факту під норму, і в цьому сенсі є інтерсуб’єктивними. Водночас ця техніка має відкриті питання, пов’язані з такою формою правозастосування, як зважування. Розроблення останнього аспекту може надати нове жит- тя реляційній техніці як у Німеччині, так і в Україні.