МІНІМІЗАЦІЯ РИЗИКІВ У ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ

Анотація

У статті розглядаються ризики у договірних зобов’язаннях. Надається їх визначення та окреслюються напрями їх мінімізації. Наголошується, що намагання «прорахувати» ризики, визначити ймовірність їх реалізації, передбачити наслідки та вплинути на них робилися в різні епохи із застосуванням різних методів. І це породило велику кількість теорій ризику, які так чи інакше намагаються пояс- нити сутність ризику та способи впливу на нього. Втім, сьогодення вимагає переосмислення вже напрацьованої методології та використання нових підходів в управлінні ризиками. Тому логічно, що одним із засобів мінімізації ризиків став договір, який має юридичну силу та за своєю суттю є волевиявленням сторін щодо несення ризиків. При цьому налагоджена система управління договірними ризиками – найпотужніший інструмент для мінімізації цих ризиків. Наводяться головні ознаки та суттєві характеристики договірного ризику. Пропонується внести зміни до ст. 623 ЦК України з метою досягнення максимальної ефективності та вико- нання договором економічної ролі інструмента розподілу ризиків. Наголошено, що, регулю- ючи за допомогою договору розподіл ризиків (наприклад, ризик невиконання чи неналеж- ного виконання договору), сторони мають узгоджувати принцип свободи договору з іншими засадами цивільного права. Згадується про принцип свободи договору, закріплений ст. 3 ЦК України, який є певною мірою проявом диспозитивності у договірних відносинах, що передбачає можливість особи вільно, на власний розсуд здійснювати свої цивільні права. У результаті робиться висновок, що договір має певною мірою подвійний характер. З одного боку, договір є інструментом розподілу ризиків, реалізуючи компенсаційну функ- цію. З іншого боку, договір сам може стати джерелом ризику. Ризик у такому разі може виявлятися на етапі укладення договору, на рівні умов договору, при виконанні договору чи перетворюватися на фінансовий ризик.