ОСНОВНІ ІДЕЇ ДО ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Анотація

У статті окреслено проблеми процесуального законодавства України на нинішньому етапі розвитку правової держави та запропоновано шляхи їх вирішення. Зокрема, піддано аналізу такі проблеми, як використання радянської правової доктрини, надмірна диференціації процесуального законодавства за видами судочинства, надмірне за обсягом і продубльоване правове регулювання, розпорошеність норм процесуального характеру по різних нормативно-правових актах, зниження рівня законодавчої техніки.Звернуто увагу, що законотворець під час здійснення ним правотворчої діяльності насамперед повинен прагнути, щоб кожен новий нормативно-правовий акт з погляду законодавчої техніки був, по-перше, якісним, по-друге, не створював суперечностей усередині правової системи. На цьому етапі розвитку процесуального законодавства не потрібно ставити надмету – повне об’єднання всіх процесуальних норм в одному Кодексі, оскільки нині досить визначити пріоритетним саме забезпечення стабільності й фундаментальності викладених у ЦПК України норм.В оцінці нинішнього стану чинного процесуального законодавства, визначено такі основні його недоліки, як мінливість; непрогнозованість – брак єдиної загальної концепції розвитку національного законодавства; стан «перевиробництва» права: нормативних актів багато, але вони не позбавлені суперечностей і прогалин; неоднаково повне врегулювання правовими нормами різних суспільних відносин.Умовою розвитку українського процесуального законодавства автором запропоновано запровадити децентралізацію джерел процесуального права, яка є логічною, послідовною та відповідає меті її здійснення згідно з європейськими традиціями і стандартами. Надалі такі тенденції мають посилюватися в міру зростання рівня незалежності судової влади. Отже, для того щоб суд став дійсно самостійним і незалежним, потрібно відкрити шляхи до створення певних «м’яких» норм суддівською професійною спільнотою та органами суддівського самоврядування.Також наголошено на тому, що вирішення всіх наведених у цій статті проблем не має порушити засадничого принципу незалежності судової влади, зашкодити суду в справедливому вирішенні спору.