БІОСОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ ЯК ОСНОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА ЖИТТЯ

Автор(и)

  • Христина Богданівна Романів

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2021.4.8

Ключові слова:

право на життя, гідність, людина, філософія права

Анотація

Актуальність статті полягає в новому погляді на поняття «право на життя» через філософ- сько-правовий підхід, який передбачає визнання життя та невід’ємні від нього здоров’я, честь та гідність найвищими соціальними цінностями. Це означає, що надання переваг іншим цін- ностям не допускається. Внаслідок аналізу значного наукового матеріалу вдалося встановити такі ознаки права на життя: воно є невід’ємним, невідчужуваним і непорушним, а отже, при- роднім правом; право на життя характеризується рівністю (загальністю) та універсальністю; є фундаментальним та абсолютним правом; немайновий, особистісний характер права на жит- тя, неможливість поновлення та неможливість правонаступництва; передбачає тісний зв’язок з людиною як носієм цього права; об’єктом правової охорони права на життя є життя як єдність буття у трьох його формах: фізіологічній, соціологічній та внутрішній (духовній). Розкриття основних ознак права на життя допомогло нам установити, що людину як носія цього права необхідно розглядати як біосоціальну істоту, яка володіє здатністю жити не лише як біологічний вид, але і як соціальний. Відповідно, людина включає поняття «особистість» й «індивід», де поняттю особистості відповідають соціальна і духовна сторони людського буття, а поняттю «індивід» – біологічна, природна сторона. Враховуючи це, характеристика людини має виходити з її біологічних ознак з акцентом на соціальну, культурну, духовно-моральну сто- рону. Людина – це біосоціальна істота, яка володіє такими тільки їй притаманними ознаками, як: свідомість, свобода, творчість, мислення, мова тощо та поєднує в собі фізичний, соціаль- ний, духовний та моральний аспекти. Тому об’єктом правової охорони права на життя є життя як єдність трьох форм буття: фізіологічного, соціологічного та духовного.

Посилання

Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Зайцева А.М. Жизнь человека как объект конституционно-правового регулирования : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 ; Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Москва, 2009. 237 с.

Філософія права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О.Г. Данильяк та ін. ; за ред. д-ра філос. наук, проф. О.Г. Данильяна. Харків : Право, 2009. 208 с.

Федорова А.Л. Право на життя як невід’ємне природне право людини. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2009. Випуск 83. Частина ІІ. С. 43–49.

Мамут Л.С. Декларация прав человека и гражданина 1789 г. – веха на пути к универсальной концепции прав человека. Права человека в истории человечества и в современном мире. Москва : Институт государства и права АН СССР, 1989. С. 29–34.

Шкурная Е.В. Жизнь как объект права : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 ; Московский университет МВД РФ. Москва, 2010. 150 с.

Рассказов Л.П., Упоров И.В. Естественные права человека : учебное пособие. Санкт-Петербург : Лексикон, 2001. 96 с.

Середа О.О. Щодо питання природності природних прав людини: теоретичний аспект. Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення). Львів, 2008. С. 284–288.

Кузьменко Я.П. Теоретико-правові засади права людини на життя : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 ; Держ. вищ. навч. заклад «Запорізький нац. ун-т». Запоріжжя, 2015. 196 с.

Капицын В.М. История, теория и защита прав человека : учебн. Москва : Москов. ун-т потребительской кооперации, 2003. 260 с.

Бабаджанов И.Х. Гражданско-правовые проблемы права на жизнь и здоровье : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Душанбе, 2004 175 с.

Декларация независимости Соединенных Штатов Америки. 4 июля 1776 / Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII–XIX. Москва : Государственное издательство юридической литературы, 1957. URL: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/S.America/XVIII/1760-1780/Deklac_nezavisim/text.phtml?id=4684

Бігун В.С. Людина в праві: аксіологічний підхід : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12. Київ, 2004. 19 с.

Философский энциклопедический словарь / ред. кол. С.С. Аверинцев и др. Москва : Сов. энцикл., 1989. 814 с.

Шульга А.М. Загальнотеоретичні аспекти правомірної поведінки особи : монографія. Xарків : Майдан, 2013. 412 с. С. 5–6.

Філософія права: проблеми та підходи : навч. посіб. / П.М. Рабінович та ін. ; за заг. ред. П.М. Рабіновича. Львів : Юрид. фак. Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. 332 с.

Круглова Л.К. Социализм. Человек. Культура : монография. Москва, Высш. шк., 1990. 144 с.

Колесов М.С. Человек и культура: Философские размышления. Киев : Издательство общества «Знание» Украины, 1991. 48 с.

Матузов М.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. Саратов : Изд. Саратов. Ун-та, 1972. 290 с.

Бермічева О.В. Індивідуальність людини і право на індивідуальність особистості. Вісник Академії адвокатури України. 2011. Число 3. С. 11–20.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-01

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА