МОНІТОРИНГ СПОСОБУ ЖИТТЯ СУБ’ЄКТІВ ДЕКЛАРУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ ПРОКУРОРІВ

Анотація

У науковій статті досліджено моніторинг способу життя суб’єктів декларування як засіб забезпечення доброчесності прокурорів. Метою статті є визначення проблем моніторингу способу життя суб’єктів декларування як засобу забезпечення доброчесності прокурорів.Обґрунтовано, що моніторинг способу життя є важливим організаційно-правовим засобом забезпечення доброчесності прокурорів, оскільки дозволяє встановити відповідність реальної (ринкової) вартості набутих активів та інших витрат, здійснених прокурорами, наявному у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Передусім значення моніторингу полягає в аспекті виявлення корупційних та пов’язаних із корупцією правопорушень, вчинюваних прокурорами.Аргументовано, що проведення моніторингу способу життя має здійснюватися відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій уповноважених службових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, та охоплює способи та методи її здійснення, підстави, порядок, форми, строки та результати такої діяльності.Встановлено, що передбачена чинним законодавством процедура проведення моніторингу не повністю відповідає вимогам правової визначеності та ефективності, оскільки не поширюється на інших осіб, ніж суб’єкти декларування та члени їх сімей, а також не охоплює майно, яке не підлягало декларуванню цими особами. Крім того, не є достатньо визначеними початок моніторингу та його завершення. Зроблено висновок про необхідність удосконалення порядку проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування з урахуванням наявних прогалин та недоліків регулювання його процедури, а також кращих зарубіжних практик перевірок доброчесності прокурорів та інших публічних діячів.