МОНІТОРИНГ «ПРАВА НА ЗАБУТТЯ» У ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2025.2.4Ключові слова:
право на забуття, правотворчість, правовий моніторинг, джерела (форми) права, право на інформацію, інфляція права, легітимність правової доктриниАнотація
У статі розглядається проблема правового моніторингу права на забуття у доктрині права.Досліджуючи підняті проблеми, автор зазначає, що право на забуття у правовій доктрині характеризується такою властивістю як інфляцією, яка заснована на не актуальній інформації з правових питань. Як наслідок, на думку автора, наукові дослідження, маючи доктринальний рівень стають непридатними до застосування, адже є неповними, несучасними науковими розробками, оскільки не відповідають запиту на виниклу проблему, особливість якої потребує іншого методологічного підходу. А застосування такої правової доктрини може потягнути за собою неефективності наукового дослідження. У межах висновків, автора доводить, що реалізація права на забуття відбувається в наслідок проведення правового моніторингу, який здійснює вчений-правник. Де, правовий моніторинг цього права повинен піддаватися певним принципам, методологічним інструментам, завдяки яким утворюється можливість визначити придатність певної частини наукової доктрини (наукового доробку) для застосування чи не придатність до застосування. Такі принципи можуть бути засновані на ідеї: обґрунтованості, своєчасності; інфляційності; методологічної узгодженості та дволичності до конкретної галузі права, інституту права, особливості виниклою наукової проблеми; ієрархії доктринальних розробок (монографія як комплексне дослідження, наукова стаття, тези тощо, і, всіх їх навпаки), їх «юридичної сили» (відносність до джерела права на підставі іноземного елементу) тощо. Автор зазначає, що у філософсько-правому сенсі «право на забуття» лежить у ретроспективній площині, площині правової реальності та реалізації прогностичній функції права, в чому визначається аксіологічна цінність цього права. В той же час, «право на забуття» у кожній із цих рівневих характеристик опирається на інструмент юридичних фактів, які і визначають питання доцільності права на забуття, де одне доктринальне положення постає як правомірний юридичний факт (доцільний, валідний, релевантний), а інше, як не правомірний (застарілий, не активний, не актуальний, такий, у якому інформація про правові знання піддалася інформації). Зрештою, уявляється, що у цих процесах відображається не що інше, як правова природа права, його дія, сенс створювати досконалість правового регулювання, прояву права.
Посилання
Бєлова М. В., Белов О. М., Магеш К. К. Право людини на забуття: окремі концептуальні питання. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». С. 116–120. 2024. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/303018/295034 (дата звернення: 06.02.2025).
Верховна Рада прийняла законопроект щодо заборони використання джерел інформації держави-агресора або держави-окупанта в освітніх програмах, в науковій та науково-технічній діяльності. Прес-служба Апарату Верховної Ради України Опубліковано 01 грудня 2022, о 18:46. URL: https://www.rada.gov.ua/news/razom/230916.html (дата звернення: 12.02.2025).
Дорошенко Е. Р. Конституційні засади обмеження прав і свобод людини і громадянина в Україні: дис. ... д-ра філософії / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Київ, 2023. 228 с.
Дешко Л., Васильченко О. Обмеження прав і свобод людини і громадянина та роль Вищої ради правосуддя в забезпеченні незалежного правосуддя та права кожного на захист прав і свобод нзалежним судом. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. Випуск 79: частина 2. 2023. С. 438–442. URL: http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/289746/283314 (дата звернення: 12.02.2025).
Занфірової Т.А. Основні тенденції реформування трудового законодавства: вплив воєнного стану. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2022. № 3. С. 62–67. URL: http://apnl.dnu.in.ua/3_2022/10.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Історія політичних і правових учень. Енциклопедія Сучасної України / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: https://esu.com.ua/article-12830 (дата звернення: 12.02.2025).
Калітенко О.В. Право на забуття: здобуток європейський чи глобальний?. Часопис цивілістики 2019. Вип. 35. С. 60–64. URL: http://clj.nuoua.od.ua/archive/35/13.pdf (дата звернення: 10.02.2025).
Кашка В.В. Право на інформацію як фундаментальне право людини. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія ПРАВО. Вип. 49. Том 1. 2018. С. 70–73. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/34628/1/%D0%9F%D0%A0%D0%90% D0%92%D0%9E%20%D0%9D%D0%90%20%D0%86%D0%9D%D0%A4%D0%9E%D0%A0 %D0%9C%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AE%20%D0%AF%D0%9A%20%D0%A4%D0% A3%D0%9D%D0%94%D0%90%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%90%D0%9B%D0 %AC%D0%9D%D0%95.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Кожевнікова В. О. Обмеження прав суб'єктів сімейних відносин: проблеми теорії та практики: моногр. Київ : «Комп'ютерний дизайн», 2019. 520 с.
Максимюк О. Право бути забутим. Сьогодення та майбутнє. 13.06.2022. URL: https://law.chnu.edu.ua/pravo-buty-zabutym-sohodennia-ta-maibutnie/ (дата звернення: 06.02.2025).
Мельник Я. Я. Обмеження соціальних прав : монографія. Видавничий дім «Гельветика», Х., 2022. 304с.
Мерник А. М. Обмеження прав людини в умовах дії особливих правових режимів: загальнотеоретичні аспекти та практика реалізації : монографія /А. М. Мерник. Харків : Право, 2024. 456 с.
Лук’янова Г. Ю. Методологічні основи дослідження права у сучасній юридичній науці. Науковий вісник №4. 2011. С. 33–43. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/2119/1/4-2011lgyusyun.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Лотюк О. С. Конституційні засади обмеження прав та свобод людини і громадянина у повоєнний період. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2023. № 2. С. 9–15. URL: https://ccu.gov.ua/library/konstytuciyni-zasady-obmezhennya-prav-ta-svobod-lyudyny-i- gromadyanyna-u-povoyennyy-period (дата звернення: 12.02.2025)
Правовий вимір та охорона національного багатства України: монографія / за загальною редакцією О.О. Кота, А.Б. Гриняка, Л.Ф. Купіної, В.І. Шакуна. Київ : Алерта, 2024. 320 с.
Право на забуття – значення слова. Вікіпедія «Вільна енциклопедія». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0 %B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F (дата звернення: 06.02.2025).
Про захист персональних даних: Закон України від 1 червн. 2010 р. № 2297-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text (дата звернення: 06.02.2025).
Про правотворчу діяльність: Закон України від 24 серп. 2023 р. № 3354-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3354-20#Text (дата звернення: 06.02.2025).
Про інформацію: Закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text (дата звернення: 12.02.2025).
Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 черв. 2005 р. № 2709-IV.URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text (дата звернення: 06.02.2025).
Про використання джерел інформації, створених на території держав-агресора. Лист Міністерства освіти і науки України №1/19894-24 від 25.10.2024р. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/atestatsiya-kadriv-vyshchoi-kvalifikatisii/2024/10/25/lyst-mon- 1-19894-24-vid-25-10-2024.pdf (дата звернення: 13.02.2025).
Справа C-131/12 Google Spain SL і Google Inc. v Agencia Española de Protección de Datos (AEPD) і Маріо Костеха Гонсалес. URL: https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=163494&pageIndex=0&doclang=EN&mode=req&dir=&occ=first&pa rt=1&cid=10850128 (дата звернення: 06.02.2025).
Совгиря О., Ремінська Ю. Право на забуття: міркування з точки зору конституційно-правової «матерії». Український часопис конституційного права. 2021. № 3. С. 23–35. URL: https://www.constjournal.com/wp-content/uploads/issues/2021-3/pdfs/2-olha-sovhyria-yuliia- reminska-pravo-zabuttia-mirkuvannia-tochky-zoru-konstytutsiino-pravovoi-materii.pdf (дата звернення: 13.02.2025).
Семініхін І.В. До питання про співвідношення і взаємодію правової доктрини та юридичної науки. Вісник Національної академії правових наук України. 2013. № 3 (74).
С. 64–72. URL.: https://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-64-72.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Семініхін І.В. Правова доктрина: поняття, ознаки, структура. Проблеми законності. 2016. Вип. 132. С. 26–36. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/233584168.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 груд. 2016 р.: Указ Президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017. URL: https://www.president.gov.ua/documents/472017-21374 (дата звернення: 12.02.2025).
Рудимент – це … / Значення слова. Словник синонімів української мови. SLOVARonline. URL: https://1675.slovaronline.com/35022-%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BC %D0%B5%D0%BD%D1%82 (дата звернення: 12.02.2025).
Опольська Н. М. Правова доктрина як джерело права на свободу творчості. Альманах права. 2020. Вип. 11. С. 190–196.
Човган В. О. Обмеження прав в’язнів: правова природа та обґрунтування. Монографія / В. О. Човган; ГО «Харківська правозахисна група». Харків: Права людини, 2017. 608 с.
Черноус С. М. Конституційне право працівників на відпочинок: проблеми обмеження в умовах воєнного стану в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 4. 2022. С. 71–78. URL.: http://apnl.dnu.in.ua/4_2022/12.pdf (дата звернення: 12.02.2025).
Шутак І. Д. Правовий моніторинг: застосування прогностичного методу. Філософські та методологічні проблеми права. № 2. 2014. C. 47–57. URL: https://elar.naiau.kiev.ua/ server/api/core/bitstreams/149771ff-dc26-45d3-a1b2-7de3d82b7178/content (дата звернення: 12.02.2025).
