ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню історичної ретроспективи законодавства Європейського Cоюзу у сфері захисту прав споживачів на продовольчому ринку. Розглянуто методи підви- щення якості правотворчої та правозастосовної діяльності ЄС у сфері захисту прав спожива- чів на продовольчому ринку. Регламенти й директиви, які прийняті Європейською Комісією, стали першими документами ЄС, у яких захист прав споживачів визначались як окрема сфера компетенції ЄС. У Європейській моделі політика захисту прав споживачів у сфері здоров’я та безпеки – це не тільки встановлення й захист прав на отримання якісних това- рів, робіт і послуг, а й захист здоров’я та безпеки споживачів; надання достатньої інфор- мації про товар і його виробника, надання додаткових прав при укладенні споживчих угод і гарантії реалізації цих прав. Система продовольчого законодавства ЄС включає загальну й особливу частини. До загальної частини відноситься Регламент (ЄС) № 178/2002, який, на наш погляд, є єдиним правовим актом, що встановлює основні принципи законодавства про харчові продукти ЄС у цілому. Загалом законодавство про безпеку продукції здійснює правове регулювання захисту здоров’я та безпеки споживачів при виробництві, випуску на ринок і споживанні непродовольчих товарів. Держави-члени ЄАЕС здійснюють скоордино- вану політику у сфері захисту прав споживачів, ураховуючи законодавство держав-членів, шляхом укладання міжнародних угод, розробки рекомендацій та інших методів, прийнятих у міжнародній практиці. Ми можемо зробити висновок, що розвиток законодавства ЄС у цій сфері зумовлено багатьма факторами, серед яких уважаємо за необхідне особливо виділити науково-технічний прогрес і зміну в загальному підході Європейського Союзу до здійснення правового регулювання. Існує необхідність упровадження концепції повної гармонізації, яка має суттєвий вплив на нові й перероблені правові акти. Такий підхід до зближення законо- давств пояснюється необхідністю досягти однаковості правового регулювання щодо продук- ції, яка надходить на внутрішній ринок, що, на думку законодавця, сприятиме підвищенню загального рівня безпеки продукції та захисту здоров’я споживачів.