ЩОДО СТРУКТУРИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2024.2.23

Ключові слова:

Кабінет Міністрів України, господарська компетенція, господарська правосуб’єктність, господарсько-процесуальна правосуб’єктність, правоздатність, позивач, відповідач, Конституція України, правовий статус, Міністерство юстиції України.

Анотація

Ціллю статті є аналіз нормативних, наукових і практичних джерел та визначення загальної структури господарської правосуб’єктності Кабінету Міністрів України у господарському праві і процесі з наданням пропозицій щодо уточнення й удосконалення її елементів. Для успішного досягнення цілі статті потрібно використовувати загальну методологію, на основі якої проводяться наукові дослідження, розроблену тисячоліття тому на основі матеріалістичної діалектики, а також сучасні методи пізнання, що спираються на досягнення філософів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Завдяки такому поєднанню у досягнуто нового наукового результату, сформульованого у вигляді цілі статті і висновках, що їй кореспондують. У роботі проаналізовано погляди українських вчених на співвідношення господарської компетенції та господарської правосуб’єктності. Найчастіше вони розглядаються або як синоніми, або господарська правосуб’єктність вважається значно ширшою. Зроблено висновок, що господарська компетенція Кабінету Міністрів України включає у себе права та обов’язки, функції, завдання і повноваження та визначається нормами Конституції України, ГК України, ГПК України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та інших законів і підзаконних актів України. Господарська правосуб’єктність Кабінету Міністрів України включає у себе його господарську компетенцію, а також сукупність прав та обов’язків, які за рахунок реалізації правоздатності Кабінету Міністрів України набуває через вступ у договірні відносини із суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Господарсько-процесуальна правосуб’єктність Кабінету Міністрів України включає також права та обов’язки Кабінету Міністрів України, які він набуває у судовому процесі при розгляді спорів у господарських судах України, виступаючи позивачем або відповідачем. Запропоновано не обмежувати представнцтво інтересів Кабінету Міністрів України у судах лише співробітниками Міністерства юстиції України та прокуратури. У господарських судах за участі Кабінету Міністрів України як позивача або відповідача можуть розглядатися спори, пов’язані із різноманітними особливостями та нюансами різних галузей і сфер економіки. Тому Кабінету Міністрів України доцільно мати декількох представників у господарському суді, які є посадовими особами різних міністерств.

Посилання

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 13. Ст. 222.

Авер’янов В. Закон про Кабінет Міністрів України: результати доктринального тлумачення. Право України. 2007. № 6. С. 3–8.

Байбак А.Г. Деякі особливості нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України. Шлях успіху і перспективи розвитку (до 26 річниці заснування Харківського національного університету внутрішніх справ): матеріали міжнар. наук.-практ. конференція (м. Харків, 20 листоп. 2020 р.) Харків. 2020. С. 73–75.

Бакумов О.С. Невиконання програми діяльності Кабінету Міністрів України як підстава юридичної відповідальності уряду. Харківський національний університет внутрішніх справ: 20 років у статусі національного: матеріали міжнар. наук.-практ. конференція (м. Харків, 2 берез. 2021 р.) Харків. 2021. С. 26–28.

Вільгушинський М.Й. Взаємодія судів з Кабінетом Міністрів України: деякі теоретичні та практичні питання. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2012. № 4(59). Ч. 1. С. 20–26.

Гетьман Є. Порядок реалізації Кабінетом Міністрів України нормотворчої діяльності. Публічне право. 2014. № 1. С. 42–46.

Гетьман Є.А. Кабінет Міністрів України як суб’єкт законодавчої ініціативи. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 1(62). С. 90–96.

Гошовський В.С. Удосконалення діяльності Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади в Україні. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 249–255.

Грабчук Я. Кабінет Міністрів України як суб’єкт наступного конституційного контролю. Jurnalul juridic national: teorie şi practică. 2018. № 2-2(30). pp. 28–31.

Грищенко І. Програма діяльності Кабінету Міністрів України в аспекті консолідації та розвитку української нації. Збірник наукових праць НАДУ. 2020. Випуск 1. С. 33–40.

Данічева К.П. Функції Кабінету Міністрів України як провідні напрямки діяльності. Форум права. 2014. № 4. С. 124–129.

Дурман М.О. Деякі аспекти регуляторної діяльності Кабінету Міністрів України. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2019. № 4 (68). С. 96–103.

Глагович М.В., Діденко Н.Г. Повноваження кабінету міністрів України, функції та відповідальність. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 7. С. 91–97.

Задихайло Д.Д. Надзвичайні повноваження Уряду України: проблема конституційно-правової регламентації. Вісн. Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Сер.: Економічна теорія та право: зб. наук. пр. 2011. № 1(4). С. 138–148.

Задихайло Д.Д. До визначення особливостей правового статусу членів Кабінету Міністрів України. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2012. № 2 (9). С. 157–165.

Заплотинська Ю. Акти Кабінету міністрів України в системі нормативно-правових актів: загальнотеоретичний та порівняльно-правовий аспект. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2013. № 57. С. 36–42.

Ісаєнко А. Зовнішньополітичні функції Кабінету Міністрів України. Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. 2012. Вип. 58: С. 173–181.

Кафарський В. Правові засади функціонування Кабінету Міністрів України. Право України. 2006. № 6. С. 8–13.

Корелова В., Рябченко Я., Солодка А. Вплив правового режиму воєнного стану на діяльність Кабінету Міністрів України та військових адміністрацій. Проблеми законності. 2023. № 161. С. 119–138.

Куліш А.М., Мотрюк А.Д. Кабінет Міністрів України у системі державного управління фінансовою системою України: становлення та майбутні перспективи. Правові горизонти. 2016. № 1(14). С. 98–105.

Макаренко О. Роль Кабінету Міністрів України у конституційно-правовому механізмі здійснення зовнішньої політики. Право України. 2007. № 9. С. 8–12.

Мартинюк Р. Кабінет Міністрів України в системі стримувань і противаг на сучасному етапі. Юридична Україна. 2008. № 7. С. 28–32.

Мартинюк Р.С. Конституційно-правовий статус Президента України та Кабінету Міністрів України: пошук оптимальної моделі компетенційних взаємозв’язків. Публічне право. 2016. № 4. С. 66–75.

Окопник О.М. Актуальні питання організаційної діяльності Кабінету Міністрів України. Держава та регіони. Сер.: Право. 2014. № 2. С. 137–142.

Осауленко С.В. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України: автореф. дис. … канд. юр. наук: спец. 12.00.07. Одеса, 2010. 19 с.

Панфілов О.Є., Калімбет А.Л. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України: характеристика поняття та змісту. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. Випуск 2 (37). С. 79–83.

Пішта В.І. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо координації та контролю над діяльністю органів виконавчої влади у сфері трансплантації. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 2. С. 126–129.

Пономарьов С.П. Компетенція і повноваження Кабінету Міністрів України в системі сектора безпеки і оборони держави. Право.ua. 2018. № 1. С. 35–42.

Потіп М.М. Роль Кабінету Міністрів України в процесі розмежування компетенції між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Юридичний науковий електронний журнал. 2015. № 4. С. 188–192.

Решота В.В. Акти Кабінету Міністрів України у системі джерел адміністративного права України. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 6. С. 241–245.

Совгиря О.В. Прийняття актів Кабінетом Міністрів України як процесуальна форма закріплення його рішень. Право України. 2012. № 11–12. С. 279–285.

Совгиря О.В. Структура конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України: теоретико-методологічні аспекти. Вісник Вищої ради юстиції. 2012. № 4 (12). С. 105–115.

Совгиря О. Проблеми правового регулювання діяльності Кабінету Міністрів України. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. 2010. № 82. С. 13‒16.

Тарасенко В.С. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України у сфері наукової і науково-технічної діяльності в Україні. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2021. № 2 (94). С. 170–180.

Томкіна О.О. Акти Кабінету Міністрів України: теоретичні засади видання та реалізації: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2005. 203 с.

Яременко О.І. Правовий статус Кабінету Міністрів України як суб’єкта державного управління інформаційною сферою. Інформація і право. 2015. № 2 (14). С. 13–19.

Кравчук А.С. Характеристика участі Кабінету Міністрів України у господарських спорах в Україні. Другі наукові читання пам’яті академіка В.К. Мамутова (м. Київ, 3 липня 2020 р.). Київ. 2020. С. 236–239.

Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18–22. Ст. 144.

Мамутов В.К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности государственных хозяйственных органов. Известия вузов. Правоведение. 1965. № 4. С. 56–63.

Щербина В.С. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування як учасники відносин у сфері господарювання. Вісник господарського судочинства. 2008. № 1. С. 111–117.

Мачуський В.В., Кожура Л.О., Сагайдак Ю.В. Правове регулювання господарської діяльності: навчальний посібник. К.: КНЕУ, 2015. 152 с.

Лебідь В.І., Можаровська Н.О., Нескороджена Л.Л. Господарське право: навчальний посібник. К.: Алерта. 2014. 416 с.

Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности. Донецк: Юго-Восток. 2000. 308 с.

Деревянко Б.В. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк. 2014. 504 с.

Гарагонич О.В. Поняття та ознаки господарської компетенції. Порівняльно-аналітичне право. 2016. № 3. С. 93–96.

Шелухіна М.Л. Господарське право: навчальний посібник у схемах і таблицях. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 616 с.

Степанова Т.В. Щодо змісту господарської процесуальної правосуб’єктності. Jurnalul juridic naţional: teorie şi practică. 2015. № 3(13). C. 57–60.

Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 48. Ст. 436.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-28

Номер

Розділ

ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО