ДОВІРЧА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ ПРАВОПОРЯДКАХ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Стаття присвячена проведенню порівняльно-правового аналізу законодавчих підходів України та низки європейських країн, присвячених правовому регулюванню відносин щодо застосування конструкції довірчої власності. Констатовано, що внаслідок рецепції інститут фідуції знаходить своє закріплення у правопорядках багатьох країн світу, однак найбільшого розвитку досліджуваний інститут набув, безумовно, у країнах англо-американської правової системи. Сутністю англо-американського трасту є те, що довірена особа наділена засновником правом власності, яке дозволяє їй контролювати та розподіляти довірчу власність і діяти як власник стосовно третіх осіб, тоді як бенефіціар має справедливе право на фактичну або потенційну вигоду від використання довірчої власності на умовах, встановлених засновником. Констатовано більш гнучкий, ніж у вітчизняному законодавстві, підхід французького законодавця до правового регулювання відносин щодо довірчої власності, що надає суб’єктам значну свободу у виробленні моделі договірного зв’язку щодо встановлення довірчої власності. Встановлено, що румунське законодавство закріпило розуміння фідуції як універсального правового інституту, що застосовується до широкого спектра відносин у сфері довірчого управління активами. Фідуція в Румунії побудована як трастоподібна конструкція, що уможливлює встановлення режиму довірчої власності із тимчасовою передачею права власності для досягнення певних цілей. В основу концепції «швейцарського трасту» покладено сприйняття його як універсального правового інструмента, що застосовується не лише в контексті забезпечення виконання зобов’язань, а й у цілях створення сімейного фідуціарного фонду, управління майном та спадщиною тощо. Встановлено, що молдовська модель трасту є доволі унікальною порівняно з іншими моделями, оскільки її концепція є результатом симбіозу рис англо-американського трасту та європейської довірчої власності, їх взаємопоглинання та взаємодоповнення.