ОКРЕМІ ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ ЗАТРИМАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

У роботі розглядаються актуальні питання нормативного регулювання затримання, які є предметом дискусій для доктрини та практики. Автор наголошує на необхідності уніфікації підстав затримання, що можуть використовуватися уповноваженими службовими особами. Особлива увага приділяється частині 1 статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Пропонується внести до неї зміни для узгодження її з міжнародними нормативно-правовими актами та чинними положеннями Конституції України. Також аналізується частина 2 статті 207 КПК України, яка стосується перевірки статусу судді під час затримання особи. Відзначається потреба у встановленні належних процедур та розробці відповідних норм для ефективного здійснення запобіжного затримання. У статті детально аналізується також питання терміну затримання, встановленого в пункті 6 частини 1 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України. Автор зазначає, що цей термін, який становить 216 годин, не узгоджується з положеннями статті 211 КПК України та статті 29 Конституції України, які встановлюють максимальний строк затримання без ухвали слідчого судді чи суду. На основі проведеного аналізу автор доходить висновку, що наявні недоліки та неузгодженості в нормативному регулюванні затримання вимагають внесення відповідних змін до КПК України. Основна мета цих змін – забезпечити уніфікацію та відповідність інституту затримання міжнародним стандартам та національним правовим актам. Крім того, автор підкреслює важливість врахування принципів правової держави, резонабельного обмеження прав та свобод особи при розробці норм, що регулюють процес затримання. Рекомендації щодо упорядкування процедури затримання та вдосконалення законодавства в цій сфері можуть сприяти забезпеченню справедливості, захисту прав, а також ефективному функціонуванню кримінального процесу в Україні. Загалом у статті акцентується увага на потребі внесення змін до законодавства України з метою упорядкування питань затримання в кримінальному процесі та приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів та вимог Конституції України.