ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

У статті на основі аналізу наукових поглядів та норм чинного законодавства України, які регулюють договірні відносини у сфері страхування, визначено поняття, правову природу договору особистого страхування військовослужбовців та його місце в системі цивільно-правових договорів. Здійснено правову характеристику суб’єктного складу договірних зобов’язань з особистого страхування, а також сформульовано наукові висновки і пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин за договором особистого страхування військовослужбовців. Встановлено, що з урахуванням великої кількості загроз, зумовлених війною, та зростанням ризику заподіяння шкоди життю та здоров’ю такої категорії осіб, як військовослужбовці, існує потреба у забезпеченні їх належного захисту. У зв’язку із цим важливим інструментом забезпечення реалізації прав та інтересів військовослужбовців у випадку понесення ними непередбачуваних втрат внаслідок настання несприятливих подій, пов’язаних із їх життям, здоров’ям та працездатністю, виступає особисте страхування, процес надання страхових послуг у сфері якого оформлюється відповідними договорами особистого страхування військовослужбовців. Під договором особистого страхування військовослужбовців запропоновано розуміти договір, за яким одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором плату (страхову премію), що сплачується іншою стороною (страхувальником), виплатити одноразово чи виплачувати періодично зумовлену договором суму (страхову суму) у разі заподіяння шкоди життю або здоров’ю самого страхувальника (застрахованої особи), досягнення нею певного віку або настання в його житті іншої передбаченої договором події (страхового випадку). Встановлено, що, як і будь-який інший цивільно-правовий договір, договір особистого страхування військовослужбовців можна розглядати як: а) правову форму, на підставі якої здійснюється надання страхової послуги; б) спосіб конкретизації дій, які повинні вчиняти сторони; в) узгоджене волевиявлення сторін, націлене на отримання відповідного результату; г) засіб взаємного контролю поведінки сторін (належне виконання зобов’язань, встановлення відповідальності), який сприяє досягненню очікуваних результатів. Акцентовано увагу на тому, що виявлення правової природи договору, його правових ознак має велике теоретичне і практичне значення, адже це сприяє визначенню співвідношення договору і зобов’язання, встановленню місця договору в системі договірного права. Обґрунтовано, що з точки зору загальної характеристики цивільно-правових зобов’язань договір особистого страхування військовослужбовців належить до двосторонніх, взаємних, оплатних, строкових, диспозитивно реальних, алеаторних (ризикових) договорів. Зроблено висновок про доцільність розвитку в Україні змішаної моделі страхування військовослужбовців, що поєднує державне фінансування та ринкові механізми функціонування страхування, що забезпечить децентралізацію джерел коштів для страхових виплат та сприятиме їх гарантованості.