СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЩОДО ДОВІРЧОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті здійснено аналіз сучасного стану правового регулювання відносин щодо довірчої власності в Україні. Констатовано, що сьогодні, коли право довірчої власності розширило своє практичне застосування на площину забезпечення належного виконання кредитних і позикових зобов’язань, ситуація із розумінням та сприйняттям істинної сутності досліджуваної категорії ще більше ускладнилась, адже й досі залишається невирішеним як із теоретичної, так і з практичної сторони питання про те, чи є договір, що опосередковує відносини щодо встановлення режиму довірчої власності, підставою виникнення особливого різновиду права власності, чи все ж має місце обмежене речове право, похідне від права власності. Встановлено, що більшість країн континентального права, усвідомлюючи значну ефективність конструкції трасту у контексті сучасного розвитку приватноправових відносин, намагається створити достатні правові передумови для практичного застосування довірчої власності, проте з обов’язковим урахуванням необхідності її адаптації до особливостей правових систем цих країн, яким властиві абсолютність і неподільність права власності. Це призводить до трансформації традиційної сутності категорії трасту в правовому полі європейських країн і наділення її відповідними особливостями на тлі збереження основного призначення цієї категорії. Висловлено думку про те, що концепція довірчої власності як переходу права власності на майно від довірчого засновника до довірчого власника справді не дозволяє ототожнити право довірчої власності із правом власності у розумінні ст. 317 Цивільного кодексу України. Довірча власність є особливим правовим режимом, який зумовлює виникнення в особи права фідуціарної власності, що безпосередньо впливає не лише на визначення обсягу права, а й на саме право. Обмежена за тривалістю, переліком правомочностей, отриманих фідуціарієм, цільовим використанням майна і остаточністю, яка її обтяжує, фідуціарна власність в принципі не наділена ні безстроковістю, ні абсолютністю, так само як фізичне утримання довірчим засновником об’єкта довірчої власності і користування ним не є звичайною власністю. Доведено, що довірча власність як правова конструкція у системі координат речових прав є результатом симбіозу категорій права власності, зміст якого обмежений зобов’язальним правовідношенням, і обмеженого речового права, кваліфікуючі ознаки яких взаємодоповнюють і взаємопоглинають одне одного, внаслідок чого утворюється особливий фідуціарний режим власності.