ПРАВО ОСОБИ НА СПРИЧИНЕННЯ ШКОДИ У КОНТЕКСТІ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ КРИМІНАЛЬНУ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2023.3.20Ключові слова:
обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння, суб’єктивне право, спричинення шкоди, правоохоронювані цінності, реалізація суб’єктивного права, кримінальне правопорушення, Кримінальний кодекс України, проєкт Кримінального кодексу України.Анотація
У статті розглянуто норми Кримінального кодексу України та його проєкту, що регламентують склад обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, крізь призму реалізації особою її суб’єктивного права на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам. Таке суб’єктивне право випливає з конституційних прав захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами, а також захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (статті 27 та 55 Конституції України). Під суб’єктивним правом на спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам загалом розуміється гарантована державою та обмежена законом можливість такого захисту шляхом заподіяння шкоди у межах кримінально- правових відносин. У кримінально-правовому розумінні центральним елементом реалізації особою конституційного права на захист своїх прав є спричинення шкоди правоохоронюваним інтересам. Встановлено, що суб’єктивне право кожного спричиняти шкоду є проявом права особи на забезпечення недоторканності своїх прав та законних інтересів, законних інтересів третіх осіб, суспільства та держави за допомогою заподіяння шкоди іншим правоохоронюваним інтересам. Виокремлено такі елементами суб’єктивного права особи на спричинення шкоди, як підстава здійснення цього права та юридичний склад правомірного заподіяння шкоди під час його здійснення. Підстава здійснення особою суб’єктивного права на спричинення шкоди характеризується такими ознаками, як наявність права, його дійсність та достатність. Зроблено висновок, що у проєкті Кримінального кодексу України недоцільно закріплювати право особи на спричинення шкоди з огляду на те, що реалізація особою свого суб’єктивного права на спричинення шкоди іманентно притаманна кожній з обставин, що виключають протиправність діяння. Водночас для того, щоб підкреслити важливість та основну іманентну властивість обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, можливий варіант закріплення суб’єктивного права на спричинення шкоди у загальній статті проєкту, яка стосується визначення окремих ознак таких обставин.
Посилання
Проєкт Кримінального кодексу України (контрольний пакет станом на 22.05.2023). URL: https://cutt.ly/5wwtILkC (дата звернення: 10.06.2023).
Проєкт Кримінального кодексу України (станом на 30.01.2023). URL: https://cutt. ly/8wwtI9t1 (дата звернення: 10.06.2023).
Висновок на проєкт Кримінального кодексу України національних експертів (контрольний текст станом на 30.01.2023). URL: https://cutt.ly/LwwtOrsq (дата звернення: 10.06.2023).
Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 ; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпропетровськ, 2008. 246 с.
Балинська С.Г. Кримінально-правова природа затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння : дис. ... канд. юрид. наук ; Київська національна академія внутрішніх справ. Київ, 2006. 197 с.
Гориславський К.О. Право людини і громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 ; Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Київ, 2003. 19 с.
Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права : навчальний посібник. Тернопіль : Картбланш, 2002. 247 с.
Марченко В. Здійснення суб’єктивних цивільних прав: нотаріальний аспект. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 6. С. 44–49.