КАРАНТИННІ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ ЯК ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2023.2.5

Ключові слова:

охорона здоров’я, гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я, карантинні та протиепідеміологічні заходи.

Анотація

Статтю присвячено огляду питань гарантій забезпечення права особи на охорону здоров’я в Україні. Розглянуто карантинні і протиепідемічні заходи як гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я. Акцентується увага на тому, що протиепідеміологічна кампанія, яка була запущена на початку 2020 року з метою боротьби з поширенням пандемії COVID-19, суттєво змінила адміністративно-правовий механізм, що гарантує право людини на охорону здоров'я. В цій ситуації спостерігаються обмеження у реалізації цього та інших прав і свобод, а також велика кількість маніпуляцій, порушень правил та зловживань ситуацією. Підкреслюється необхідність юридичних гарантій полягає у забезпеченні повної реалізації прав та свобод людини й громадянина. Ці юридичні гарантії залежать від соціально-політичних, духовних та інших процесів, що відбуваються в країні на різних етапах її історичного розвитку. Вони визнають і закріплюють права та свободи людини й громадянина у Конституції України та інших нормативних актах держави, і забезпечують їх реалізацію через діяльність державних органів, суспільно-політичних організацій та осіб, що обіймають посади. Наголошується, що у вітчизняному законодавстві з питань охорони здоров'я немає положень, які б давали суб'єктам цих правовідносин більше можливостей для самостійності та розвитку підприємницької активності. Робиться висновок, що українські громадяни неактивно захищають свої права у суді та рідко звертаються до правоохоронних органів, щоб повідомити про порушення їх прав у сфері охорони здоров'я. У той же час, парламентський контроль, здійснюваний Уповноваженим з прав людини, виявився найефективнішим. Тому для покращення адміністративно-правових гарантій у досліджуваній сфері необхідно: зміцнити економічні гарантії; встановити постійний контроль над реалізацією державних програм, що забезпечують ліки, протези та інші засоби; впровадити громадський контроль у цій сфері; підвищити прозорість інформації про діяльність Міністерства охорони здоров'я України та інше. Більшість європейських країн, де передбачена можливість обмеження права на охорону здоров'я, встановили чіткі критерії і вимоги до законів, які вводять такі обмеження. Якщо обставини надзвичайні або воєнні, то підстави для їх запровадження регламентуються у конституціях. Українське конституційне законодавство використовує традиційний підхід, який є загальноприйнятним для міжнародного та європейського права. Згідно з ним обмеження конституційного права особи може бути допустиме лише тоді, коли таке обмеження призводить до усунення більш серйозної загрози, ніж неможливість реалізації відповідного права.

Посилання

Слінько Т.М. Міжнародно-правові гарантії реалізації права людини і громадянина на інформацію. Наше право. № 12, 2013. С. 143–145.

Сопілко І. М. Питання класифікації гарантій прав і свобод людини і громадянина: URL: http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12320

Зозуля О. І. (2020). Громадянські та політичні права людини в умовах запобігання поширенню COVID-19 в Україні. Форум права. № 61(2). С. 6–22. DOI: http://doi.org/10.5281/ zenodo.3702447

Telegram. URL: https://t.me/denisovaombudsman/1356

Frank J.P. The People`s Misery: Mother of Diseases` an address delivered in 1790 by Johann Peter Frank Translated from the Latin, with an Introduction by henry e. Sigerist. Vol. IX, No. 1, January, 1941. Р. 81–100.

Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року: URL: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/2657-12

Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року: URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/1550-14

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/435-15

Ходєєва Н.В. Обмеження здійснення права на інформацію про стан свого здоров’я. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск. 2017. Ч. 2. С. 77–81.

Сакало В.О. Механізм правомірності можливості обмеження реалізації права людини на згоду на медичне втручання. Часопис Академії адвокатури України. 2012. № 16 (3). С. 1–4.

Безпечне переривання вагітності: Рекомендації для систем охорони здоров’я з практичних та нормативних питань Всесвітньої організації охорони здоров’я: URL: http://apps. who.int/iris/bitstream/10665/70914/22/9789241548434_ukr.pdf

Анікіна Г.В. Перспективи легалізації евтаназії в Україні. Форум права. 2009. № 3. С. 25–34.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах» від 17 вересня 1996 року № 1138 URL: http://zakon5. rada.gov.ua/ laws/show/1138-96-%D0%BF

Екстер А. Судовий захист права на охорону здоров’я. Медичне право. 2014. № 2 (14). С. 37–47.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-13

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА