ПЛАГІАТ І САМОПЛАГІАТ ЯК ПРАВОВІ ЯВИЩА

Анотація

У статті проаналізовано чинне законодавство України та юридичну літературу щодо визна- чення понять «плагіат», «самоплагіат». Доведено, що плагіат як правове явище є різнови- дом порушень прав інтелектуальної власності на об’єкти, які охороняються саме як об’єкти права інтелектуальної власності. Аргументовано, що плагіат недоцільно розглядати як зло- вживання правом на творчість особою, що вчиняє плагіат. Плагіат є родовим поняттям щодо академічного плагіату як виду порушення академічної доброчесності. Установлено, що, за чинним законодавством України, академічний плагіат і самоплагіат є формами обману як виду порушення академічної доброчесності. Аргументовано, що при встановленні плагіату як порушення прав інтелектуальної влас- ності до правопорушника застосовуються санкції, які передбачені законодавством про охо- рону прав інтелектуальної власності, наприклад, відшкодування збитків (матеріальної шко- ди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником унаслідок порушення ним авторського права й (або) суміжних прав. При встановленні факту академіч- ного плагіату застосовуються санкції, які передбачені законодавством про освіту та науку, наприклад, скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження особі ступеня доктора філософії та видачу відповідного диплома. Доведено, що самоплагіат за своєю сутністю є юридичною фікцією, тобто таким неіс- нуючим становищем, яке оголошується існуючим і набуває загальнообов’язкового харак- теру внаслідок його закріплення в правовому приписі. Обґрунтовано, що вдосконалення потребує законодавство щодо процедури розгляду питання про встановлення академічного плагіату. Також доцільно визначити на законодавчому рівні різновиди академічного плагіа- ту. Запропоновано самоплагіат розглядати не як правову категорію, а як морально-етичну категорію в контексті етичних підходів до самоцитування, академічної доброчесності тощо.