ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД ПОСАДИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Анотація

Статтю присвячено вивченню досвіду правового регулювання заходу забезпечення кримінального провадження у формі відсторонення від посади в кримінальному судочинстві зарубіжних держав У статті автором виокремлено та досліджено основні нормативно-правові акти, які регламентують процедуру застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади. Зауважено, що міжнародні нормативно-правові акти передбачають можливість обмеження прав та свобод особи, однак засоби такого обмеження визначаються законодавством кожної конкретної держави. Констатовано, що відсторонення особи від посади посідає не менш важливе місце у системі заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки застосування вказаного заходу тягне за собою певне обмеження конституційних прав та свобод людини та громадянина. Охарактеризовано особливості застосування відсторонення від посади в зарубіжних країнах із урахуванням положень чинних нормативно-правових актів у системі кримінального процесуального права. На основі аналізу досвіду Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Франція, Республіки Польща, Республіки Латвія, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки констатовано наявність як спільних, так і відмінних рис у кримінально-процесуальному порядку відсторонення від посади. Визначено, що система заходів забезпечення кримінального провадження в різних країнах іменується «заходи примусу», «запобіжні заходи», «превентивні заходи» тощо. Проте що стосується процесуального наповнення, то як у національному, так і зарубіжному законодавстві такі заходи належать до заходів, не пов’язаних із позбавленням волі. Вказано, що в країнах романо-германської правової системи спільною рисою є нормативно-правовий спосіб регламентації процесуальної процедури застосування відсторонення від посади та коло уповноважених суб’єктів, уповноважених на його застосування. Визначено, що відмінності в механізмі реалізації відсторонення від посади зумовлені процесом уніфікації системи прав та свобод людини на основі міжнародних судово-правових стандартів, а також диференціацією залежно від стандартів кримінально-процесуальних процедур кожної країни окремо.