ПРАВО ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.51989/NUL.2021.3.12Ключові слова:
право спільної власності подружжя, право особистої приватної власнос- ті, непорушність права власності, право власності на земельну ділянкуАнотація
Стаття присвячена теоретичним і практичним проблемам виникнення в подружжя пра- ва власності на земельну ділянку, насамперед у випадках, коли така земельна ділянка є об’єктом права особистої приватної власності одного з подружжя, але на ній зведено об’єкт нерухомості, який належить обом із подружжя на праві спільної власності. Зазначається, що стосовно земельної ділянки та об’єкта нерухомості на ній склалося кілька підходів до право- вої регламентації їх цивільного обороту. Зокрема, досліджується концепція єдиного об’єкта цивільних прав (притаманна європейським державам) і концепція слідування земельної ділянки за об’єктом нерухомості, зведеним на ній (характерна для України). Зазначається, що практика застосування положень цивільного та земельного кодексів передбачає безоплатний перехід частки в праві власності на земельну ділянку (чи частини земельної ділянки) до того з подружжя, за ким визнано частку в праві власності на об’єкт нерухомості, зведений на такій земельній ділянці. Автор доводить, що такий підхід супер- ечить положенням Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо непорушності права власності, оскільки передбачає без- оплатне вилучення майна в його власника всупереч його волі. Пропонується сприйняти концепцію єдиного об’єкта цивільних прав. Стосовно вирішення спору між подружжям автор пропонує запровадити правило визначення належності земель- ної ділянки до особистого чи спільного майна подружжя, виходячи з принципу більшої вар- тості об’єкта (земельної ділянки чи зведеного на ній об’єкта нерухомості). Відповідно, якщо вартість земельної ділянки є вищою, тоді зведений на ній об’єкт нерухомості набуває той же правовий режим, як і земельна ділянка. І навпаки, якщо вартість земельної ділянки є ниж- чою, тоді вона набуває правовий режим об’єкта нерухомості, який на ній розташований. У будь-якому разі інший із подружжя повинен отримати компенсацію у зв’язку з припинен- ням його права власності на частку у відповідному майні.
Посилання
Мірошниченко А.М. Земельне право України : підручник. 2-ге вид., доп. і перероб. Київ : Алерта ; ЦУЛ, 2011.
Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України. 5-е вид. змінене і доповнене. Київ : Алерта, 2013.
Федорович В. Право на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду. Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». 2018. Вип. 66. С. 179–186.
Кулинич П.Ф. Нерухоме майно як об’єкт правових відносин: землецентрична і надроцентрична концепції. Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 262–265.
Мірошниченко А.М. Розмежування складових та приналежностей земельної ділянки. Земельне право України: теорія і практика. 2007. № 1. С. 25–31.
Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 382/1823/15-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84898867 (дата звернення: 25.05.2021).
Щербина М.С. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об’єктів нерухомості, які на ній розташовані, в доктрині земельного права України. Право.ua : науково-практичний журнал. 2015. № 1. С. 157–164.
Right of ownership / Dutch Civil Law. URL: http://www.dutchcivillaw.com/civilcodebook055.htm (date of access: 10.05.2021).
Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / пер. с фр. В. Захватаев ; отв. ред. А. Довгерт. Киев : Истина, 2006. 1008 с.
