ПИТАННЯ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО СПЕЦІАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТІВ ТВАРИННОГО СВІТУ (ШЛЯХОМ ЗДІЙСНЕННЯ ПОЛЮВАННЯ) ДО ВИМОГ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Стаття присвячена вивченню аспектів імплементації норм країн Європейського Союзу щодо спеціального використання об’єктів тваринного світу в українське національне зако- нодавство. Проаналізовано особливості правового поняття «тваринний світ» відповідно до чинного екологічного законодавства України, а також особливості об’єктів тваринного світу, які, у свою чергу, використовуються у порядку як загального, так і спеціального викорис- тання. Зазначено, що одним із видів спеціального використання об’єктів тваринного світу є мисливство, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. Окреслені основні документи, які формують політику спеціального використання об’єктів тваринного світу, а саме: Європейська Хартія полюван- ня і біорізноманіття, Директива Ради 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 року «Про охорону при- родних середовищ існування та дикої флори і фауни», Директива № 91/477/ЕЭС Ради ЄС від 18 червня 1991 року «Про здійснення контролю за придбанням зброї і володіння зброєю», Конвенція ООН про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 року № 995_030, Керівні принципи трофейного полювання 2012 року, Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/147/ЄС від 30 листопада 2009 року «Про збереження диких птахів» та інші. Крім того, розглянуто 12 принципів полювання, які прийняті в багатьох країнах Європейсько- го Союзу і схвалені міжнародними організаціями. Щодо України, то вона як одна зі сторін Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі також зобов’язана взяти до уваги ці принципи, однак більшість із них і донині не інтегровані у чинне екологічне законодавство і, відповідно, не реалізуються в Україні. Про- ведено детальний аналіз законодавчого закріплення ведення мисливського господарства на теренах України, а також деяких країн Європейського Союзу (Польщі, Словаччини, Угорщи- ни), істотні відмінності, які були виявлені під час аналізу, на які треба звернути увагу під час приведення до відповідності норм чинного національного законодавства у цій сфері, до законодавства Європейського Союзу, наведені у формі таблиці. У висновках визначені певні пропозиції щодо впровадження в українську нормативно-правову базу норм Європейського Союзу щодо правового регулювання ведення мисливського господарства.