АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВІДНОСИН ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Автор(и)

  • Володимир Степанович Дмитришин

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2021.3.5

Ключові слова:

розпоряджання правами інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір трансферу технологій, ліцензійні правовідносини

Анотація

У статті розглянуто основні тенденції розвитку правовідносин у сфері надання права на використання (ліцензування) об’єктів інтелектуальної власності. Встановлено, що виключно патентний, тобто заснований лише на переданні прав на винаходи, які захищені патента- ми, зміст класичних ліцензійних договорів нині втрачає актуальність. Ліцензійні угоди зде- більшого регулюють відносини щодо декількох об’єктів інтелектуальної власності з різним правовим режимом (комплексний договір) та включають у себе елементи різних правовід- носин (змішаний договір). Сучасний ліцензійний договір є угодою, яка полягає не лише в наданні дозволу на використання об’єктів інтелектуальної власності, а й у цілому комплек- сі зобов'язань ліцензіара з надання ліцензіатові технічних секретів, спеціальних знань, спе- цифічного досвіду і комплексу послуг із допомоги (консультування, налагодження, навчан- ня) з їх використання (надання технічної допомоги) і застосування (постачання обладнання, матеріалів, складових частин, сировини тощо). Зміст угоди з негативного, заснованого на не запереченні власником прав використання запатентованого винаходу, стає зобов'язанням позитивного характеру, яке полягає у створенні ліцензіаром практичної можливості для ліцензіата використовувати об’єкти інтелектуальної власності з метою досягнення певного технічного результату. Загальними тенденціями розвитку ліцензійних правовідносин є праг- нення полегшення обороту об’єктів шляхом спрощення процедури укладення договорів, послаблення вимог до форми договорів, переходу від дозвільного підходу щодо ліцензуван- ня до компенсаторного, а також посилення ролі електронних договорів і договорів приєд- нання. Встановлено, що законодавчого врегулювання потребує визначення договору транс- феру технологій, викладене в чинному законодавстві, та процедури укладення ліцензійних договорів із застосуванням електронного цифрового підпису. Ратифікація Україною «Сінга- пурського договору про право товарних знаків» потребує внесення змін до підзаконних нор- мативно-правових актів у частині спрощення процедури реєстрації ліцензійних договорів.

Посилання

Богуславский М.М. Международная передача технологии: правовое регулирование. М.: Наука. 1985. 280 с.

Mousseron J.-M. Aspects juridique du Know-How. Cahiers

Цивільний кодекс України / Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003. 2003 р., № 40, стаття 356.

Stumpf H. Op. cit. Deleuze J.-M. Le contrat de transfert de processus teclinologique (knowhow). P., 1979.

Martin W., G ruh mach er R., Lernke P. Op. cit., 1977, S. 11; Langen E. Transnational commercial law. Leiden, 1973, p. 34–79.

YosJiikatsa Sakamoto. Licensing in Japan. – In: International licensing agreements, p. 253.

Лонтаи Э. Некоторые вопросы лицензионных договоров. Acta Jundica, 1974, t. 16, p. 401–402.

Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» / Відомості Верховної Ради України від 10.11.2006 – 2006 р., № 45, стор. 1479, стаття 434.

Дозорцев В.А. Комментарий к схеме «Система исключительных прав» // Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации. М., 2003. 10. Сінгапурський договір про право товарних знаків / Відомості Верховної Ради України від 25.09.2009 – 2009 р., № 39, стор. 1477, стаття 547.

Наказ Міністертсва освіти і науки України N 576 від 03.08.2001 р. / Офіційний вісник України від 07.09.2001 – 2001 р., № 34, с. 376.

Томаров Іларіон. Право Китаю і ліцензійний договір на торговельну марку / електронний ресурс: http://www.legalshift.com.ua/?p=1199

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-03

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА