ПРИНЦИП ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ В КОНТЕКСТІ ОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Автор(и)

  • Надія Василівна Міловська

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2022.1.8

Ключові слова:

принцип правової визначеності, верховенство права, правотворча діяльність, рекодифікація, оновлення цивільного законодавства

Анотація

У статті досліджено сутність, значення та зміст принципу правової визначеності в контексті оновлення цивільного законодавства України, а також визначено засоби її досягнення. Встановлено, що в умовах суттєвої суперечливості правової бази, невизначеності та дублювання норм права під загрозою опиняються такі фактори, як стабільність правового статусу учасників цивільних відносин, зрозумілість їх прав та обов’язків, свобода дій. Це зумовлює необхідність приведення норм цивільного законодавства у відповідність з вимогами правової визначеності. Обґрунтовано, що такими вимогами, які спрямовані на гарантування стабільності законодавства, ефективне врегулювання правових відносин, є: вимоги до змісту нормативно-правових актів, що полягають у визначеності, доступності, несуперечливості нормативно-правових актів, а також чітко визначають межі дискреційних повноважень; вимоги до процедури прийняття нормативно-правових актів, що полягають у доведенні їх до відома населення, стабільності та своєчасності оновлення таких актів. Встановлено, що Концепція рекодифікації Цивільного кодексу України, що покликана привести його у відповідність з сучасними потребами, світовими та європейськими реаліями, закласти фундамент для ефективного правового регулювання майбутніх тенденцій розвитку приватноправових суспільних відносин, вміщує низку важливих змін до Цивільного кодексу України, однією із яких, безсумнівно, є необхідність скасування Господарського кодексу України. Акцентовано увагу на важливості правозастосовної практики як чинника правової визначеності положень цивільного законодавства у процесі його модернізації, що суттєво впливає на праворозуміння змісту цивільно-правової норми, дозволяє виявити прогалини в окремих статтях, неточності, неясності у формулюваннях. Зроблено висновок, що важливим дороговказом дотримання принципу правової визначеності в процесі оновлення цивільного законодавства України має стати дотримання прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що сприятиме розбудові розвиненого громадянського суспільства в Україні.

Посилання

Довгерт А.С. Рекодифікація Цивільного кодексу України: основні чинники і передумови для старту. Право України. 2019. № 1. С. 27–41.

Оновлення Цивільного кодексу України: формування підходів : колективна монографія / О.І. Виговський, Н.Ю. Голубєва, С.Д. Гринько та ін. ; за ред. А.С. Довгерта, Є.О. Харитонова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. 674 с.

Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ : Видавничий дім «АртЕк», 2020. 128 с.

Rabban O. The fallacy of legal certainty: why vague legal standards may be better for capitalism and liberalism. Boston University Public Interest Law Journal. 2010. Vol. 19. № 175. P. 175–191.

Погребняк С.П. Основоположні принципи права : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.01. Харків, 2009. 41 с.

Приймак А.М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Серія «Юридичні науки». Київ, 2010. Т. 103. С. 53–55.

Савчин М.В., Марчук Р.В. Основні принципи діяльності Конституційного Суду України по тлумаченню Конституції України. Часопис Київського університету права. 2009. № 2. С. 83–89.

За демократію через право, верховенство права : Доповідь № 512/2009 Європейської Комісії, схвалена Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25–26 березня 2011 року. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr (дата звернення: 08.02.2022).

Панкратова В.О. Принцип правової визначеності: загальнотеоретична характеристика : монографія. Суми, 2016. 185 с.

Brumărescu v. Romania, no. 28342/95, 28 October 1999. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58337 (дата звернення: 08.02.2022).

Beyeler v. Italy, no. 33202/96, 5 January 2000. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58832 (дата звернення: 08.02.2022).

Gawęda v. Poland, no. 26229/95, ECHR, 14 March 2002. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-60325 (дата звернення: 08.02.2022).

Benedik v. Slovenia, no. 62357/14, 24 April 2018. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-182455 (дата звернення: 08.02.2022).

Amann v. Switzerland, no. 27798/95, ECHR, 4 June 2007. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58497 (дата звернення: 08.02.2022).

Про правотворчу діяльність : проєкт закону України від 25 червня 2021 р. № 5707 URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72355 (дата звернення: 08.02.2022).

Kordela M. The Principle of Legal Certainty as a Fundamental Element of the Formal Concept of the Rule of Law. Revue du notariat. 2008. Vol. 110 (2). Р. 587–605.

Juha Raitio. Rule of Law, Legal Certainty and Efficiency in EU Competition Law. Rechtstheorie. 2019. Volume 49. Issue 4. Р. 479–495.

Андрусів У.Б., Федик С.Є. Елементи принципу юридичної визначеності. Часопис Київського університету права. 2019. № 1. С. 19–25.

Popelier Patricia. Five Paradoxes on Legal Certainty and the Lawmaker. Legisprudence. 2008. Vol. 2 (1). Р. 47–66.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 07 липня 1997 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 08.02.2022).

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-03-30

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА