ОНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ: УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИВАТНОПРАВОВИХ ВІДНОСИН У ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Анотація

У статті на основі аналізу Концепції оновлення Цивільного кодексу України досліджено підходи до рекодифікації загальних положень про договірні зобов’язання. Констатовано, що нинішнє перманентне реформування договірного законодавства, яке спричинило створення великого, а подекуди безсистемного масиву правових норм, не сприяє належному врегулю- ванню приватноправових відносин в умовах євроінтеграційних процесів в Україні. Відповід- но, дослідження новітніх змін у механізмі договірного регулювання є важливою передумо- вою для початку процесу оновлення Цивільного кодексу України. Зроблено висновок, що процес оновлення договірного законодавства повинен торкнутися не стільки форми, у якій виражаються певні правові ідеї, скільки зміщення акцентів із законодавчого регулювання правовідносин між їх учасниками в сторону договірного їх визначення. Виокремлено спіль- ні з країнами-членами ЄС проблеми договірного регулювання приватноправових відносин, а також принципові положення, на яких таке оновлення цивільного законодавства у сфері договірних зобов’язань має відбуватися. Запропоновано в межах розділу I «Загальні положення про зобов’язання» класифікувати зобов’язання на окремі види (альтернативні, факультативні, натуральні) і визначити осо- бливості правового регулювання зазначених окремих видів зобов’язань. Крім того, запро- поновано: 1) закріпити єдиний критерій для визначення відповідальності контрагентів за «порушення зобов’язання», яке включатиме як його невиконання, так і неналежне виконан- ня; 2) відобразити особливості виконання факультативних зобов’язань; 3) відобразити осо- бливості зарахування виконаного в рахунок декількох однорідних зобов’язань; 4) здійснити розмежування законної неустойки, установленої імперативними й диспозитивними нормами закону; 5) закріплення недоцільності одночасного нарахування й процентів, і неустойки за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання; 6) виокремити право- ві наслідки виплати гарантії та припинення основного зобов’язання; 7) закріпити поряд із типовими умовами договору також і примірні умови договору.