ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ НОРМАТИВНОГО КОРЕГУВАННЯ ПОРЯДКУ ОБЧИСЛЕННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Автор(и)

  • Петро Дмитрович Гуйван

DOI:

https://doi.org/10.51989/NUL.2021.6.4

Ключові слова:

зупинення позовної давності, мораторій, визнання боргу

Анотація

Стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання про обґрунтованість та адекватність дійсних способів спеціального обчислення тривалості позовного домагання в контексті сутності такого правового явища, як позовна давність. У цьому контексті оцінено мораторій як передбачений ч. 2) ст. 263 ЦКУ спосіб відстрочення виконання зобов’язання. На базі ретельного дослідження можливого впливу мораторію на можливість подання позову, його розгляду чи виконання судового рішення автор дійшов висновку, що в нормативно встановленому вигляді він ніяк не може у цій іпостасі виступати як правова підстава для зупинення давності. За своєю правової ідеєю мораторій має встановлювати заборону на виконання (зокрема, примусове) такого зобов’язання і впливати не на стан самого цивільного правовідношення, а на можливість його реалізації. Отже, за своєю сутністю він є не відстроченням виконання обов’язку, а забороною вчиняти певні види діяльності. А якщо так, то зупинення позовної давності у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини, вже врегульовано пунктом 3 ч. 1 ст. 263 ЦКУ, тому відбувається невиправдане дублювання законодавчих правил. Також у роботі висвітлено стан проблеми з перериванням строку давності внаслідок визнання боргу боржником. Особлива увага приділена такому способу фіксації наявного боргу, як укладення договору на нових умовах щодо строків виконання за заявою до кредитора про відстрочення обов’язку. Установлено, що тут ідеться про відтермінування вже простроченого зобов’язання, з якого почалася позовна давність, але яким не завершилася. Цей правочин прийнято кваліфікувати як різновид дії боржника, що свідчить про визнання ним боргу, від моменту її укладення пропонується обчислювати новий давнісний перебіг. Однак виявлено, що така конструкція суперечить фактичній природі коментованих відносин, адже за такої угоди відбувається реструктуризація охоронного (порушеного) обов’язку, але виконання (зокрема, примусове) ще не може відбутися.

Посилання

Болотников И.М. Приостановление, перерыв и восстановление исковой давности. Советская юстиция. 1964. № 23. С. 3–5.

Федоров С.И. Институт исковой давности в делах о несостоятельности. Российский юридический журнал. 2000. № 4. С. 101–108.

Гуйван П.Д. Позовна давність : монографія. Харків: Право, 2012. 450 с.

Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону : Закон України / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2000, №13 (31.03.2000). Ст. 99.

Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України : Закон України / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2007, № 21 (25.05.2007). Ст. 286.

Гурвич М.А. Пресекательные сроки в советском гражданском праве. Москва : ВЮЗИ, 1961. 80 с.

Фокій Б. Особливості застосування окремих норм інституту позовної давності судами загальної юрисдикції. Право України. 2002. № 12. С. 129–131.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-27

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРИВАТНОГО ПРАВА