АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА СТОСОВНО АБО У ПРИСУТНОСТІ ДИТИНИ: ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОЗАСТОСТОВНОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

У статті здійснено аналіз тенденцій правозастосовної практики у сфері притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчиняють домашнє насильство стосовно або у присутності дітей. Наголошено, що доповнення статті 173–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною 2, з однієї сторони, сприяло вирішенню проблеми недостатньої фіксації у процесуальних документах потерпілих від домашнього насильства дітей, а з іншої – породило нові виклики правозастосовної практики. Виявлено різні стратегії фіксації потерпілих дітей у протоколах: 1) фіксація кожної потерпілої дитини, зокрема й дитини-свідка, в окремому протоколі; 2) фіксація всіх потерпілих дітей в одному протоколі; 3) фіксація потерпілої дитини-свідка в одному протоколі з повнолітньої потерпілою особою. Встановлено, що в разі фіксації поліцейськими повнолітньої потерпілої особи та кожної дитини-свідка домашнього насильства в окремому протоколі судді мають різні стратегії правозастосування: 1) об’єднання справ за частинами 1 та 2 статті 173–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначення одного стягнення (найчастіше); 2) розгляд кожного протоколу окремо. Підкреслено, що тлумачення частини 2 статті 173–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення розділило думки фахівців на дві категорії: ті, хто вбачає, що дана норма охоплює дітей – свідків домашнього насильства; ті, хто вважають навпаки, закривають провадження у справі на підставі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Акцентовано увагу на різних підходах до тлумачення терміна «дитина-свідок (очевидець)» у контексті її присутності безпосередньо під час учинення насильства. Наголошено на важливості посилення роботи щодо збору доказової бази у справах, які стосуються потерпілих від домашнього насильства дітей, зокрема шляхом унормування порядку проведення опитування дітей із використанням дружніх методик за всіма видами проваджень та у зв’язку з будь-якою формою насильства з можливістю залучення психологів із Реєстру психологів, а також зобов’язання поліцейських залучати до таких справ адвокатів через центри безоплатної вторинної правничої допомоги. Визначено шляхи покращення правозастосовної практики у сфері адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно або у присутності дитини.