ДО ПИТАННЯ ПРО АКТУАЛЬНІСТЬ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЯК ЦИВІЛЬНОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ГАРАНТІЇ

Анотація

У статті здійснено аналіз наукових поглядів щодо суті судового контролю за виконанням судових рішень та його значення в забезпеченні виконання завдань цивільного судочинства, а також сформульовані авторські пропозиції щодо актуалізації цього інституту з метою покращення його дієвості як процесуальної гарантії права особи на ефективний судовий захист. Авторами зроблена спроба привернути увагу до необхідності узгодження з вимогами Основного закону законодавства нижчого ієрархічного рівня щодо організації судового контролю. Зазначається, що для гарантування неухильності й обов’язковвості виконання винесеного у справі судового рішення змістовне наповнення судового контролю як за формою, так і по суті має бути повністю узгоджено зі змістом статті 1291 Конституції України, чого натепер усе ще не спостерігається, оскільки разом із судовим контролем має місце й відомчий контроль, що здійснюється Міністерством юстиції. У процесі дослідження автори знайшли підстави приєднались до думки про невіддільність судового контролю від правосуддя, оскільки він не є самостійною функцією судової влади та не виконує завдання, відмінне від правосуддя. Водночас авторами підкреслюється, що з урахуванням приписів статті 124 Конституції України контроль за виконанням судового рішення будь-якого виду та в будь-якій формі може здійснюватись тільки органами системи правосуддя. Будь-яке втручання у процес виконання рішення суду, окрім судового контролю, буде мати характер свавільного втручання та створюватиме потенційну загрозу в реалізації принципу верховенства права. Констатується, що в умовах коли вирішення цивільних спорів і виконання винесених за їхніми наслідками рішень неприродно розділені між органами, що належать до різних гілок державної влади, говорити про ефективний контроль за виконанням судових рішень складно. Судовий контроль, по своїй природі, не може бути епізодичним. На завершення у статті звертається увага на те, що наявність конституційно закріпленого принципу судового контролю за виконанням судового рішення робить обґрунтованою та виправданою ідею концентрації в системі органів правосуддя повноважень щодо відправлення правосуддя, виконання судових рішень та контролю за таким виконанням. У зв’язку із цим авторами відтворена пропозиція щодо перепідпорядкування органів примусового виконання рішень судів Державній судовій адміністрації України, як органу в системі правосуддя.